«Кожна відмова — це крок до вашого місця»: як проходити співбесіди в Чехії?
Знайти роботу у Чехії українцям не складно. Ринок праці пропонує безліч вакансій, де не потрібно мати високої кваліфікації або досконало знати чеську. Проте і оплата часто відповідає цьому рівню, а графіки роботи, особливо нічні зміни, бувають незручними. Знайти високооплачувану роботу за своєю спеціальністю значно складніше, навіть маючи високий рівень чеської та роки досвіду в Україні.
Яна Вінницька має нострифікований диплом магістра інформаційних технологій. Потрапивши до Чехії у 2022 році, вона активно вивчала чеську мову, щоб претендувати на кваліфіковану роботу. Вже у жовтні вона успішно пройшла співбесіду та підписала контракт на рік із чеською компанією, який пізніше продовжила ще на рік.
«Моя роль як менеджера проєктів включала повний супровід проєктів. Це постановка технічного завдання, графіки реалізації, комунікація із замовником, супровід реалізації проєктів. Все це було чеською мовою. І це був цікавий для мене період, що не лише дав мені професійний досвід, а й допоміг мені адаптуватися в новому середовищі. З часом я зрозуміла, що хочу професійно зростати далі. У цій компанії, на жаль, я не бачила перспектив для розвитку. Тому після завершення контракту вирішила не продовжувати співпрацю. Чесно, я була впевнена, що зможу швидко знайти нову позицію в міжнародній IT-компанії. Але, однак, пошук виявився складнішим, ніж я очікувала».
Попри успішний досвід і високий рівень чеської мови (C1), Яна натрапила на труднощі у пошуку нової роботи. Вона сподівалася, що знайде цікаву позицію так само швидко, як попередню, але реальність виявилася іншою.
«Були дні, коли я надсилала понад 20—30 резюме. На жаль, в більшості випадків я отримувала відповідь «ні» або взагалі не отримувала відповіді. Вже скоро буде 10 місяців мого пошуку, та за цей період я була лише на 9 співбесідах. Двічі я проходила до наступного етапу, але зрештою все одно отримувала відмови. Часто я отримую стандартну відповідь на e-mail — компанія обрала іншого кандидата. Конкретних причин ніхто не вказує. Якщо чесно, це ускладнює процес, бо ти не розумієш, що саме зробила не так і як покращити наступну спробу».
В Остраві Яна також зайнялася громадською роботою — очолила «Клуб українських жінок», маючи досвід схожої діяльності в Україні. Коли фінансування проєкту припинилося, робота стала волонтерською. Тепер, розсилаючи резюме, Яна має дві його версії — для IT та адміністративних позицій і для соціальних та громадських проєктів.
З власного досвіду Яна знає, яку інформацію варто вказувати в резюме, а що краще залишити поза увагою роботодавця — особливо особисті дані. Бо навіть наявність у вашому житті партнера може спрацювати проти вас. Адже роботодавець, наприклад, не зацікавлений у жінках, які найближчим часом можуть піти в декрет.
«Сімейний стан, дату народження не треба вказувати. Лише головне — це досвід, контакти та актуальне фото. Нещодавно я звернулася за порадою до своєї знайомої HR у Чехії. Вона мені розповіла кілька таких, скажімо, неписаних правил щодо вибору кандидатів. Між молодшою та старшою людиною виберуть, звичайно, молодшу. Між чоловіком та жінкою — чоловіка. Та між чехом і іноземцем оберуть, звичайно, чехів. Тож реальність така, але не треба здаватися. Вона мені порадила ніколи не розповідати на співбесідах про свій вік, сімейний стан, дітей чи партнера. Це особиста інформація, і роботодавець не має права про це питати. Хоча, звісно, іноді вони намагаються дізнатися щось, тож треба посміхнутися і перевести тему далі на тему роботи. Іще з мого досвіду: іноді відмова проходить просто тому, що ви занадто кваліфіковані. Це цікава тема. Я також на декількох співбесідах отримала таке питання: «А що ви тут робите взагалі? Ви ж не затримаєтесь тут надовго». Тому, якщо головна мета — знайти стабільну роботу, іноді краще просто спростити резюме і не розповідати про свій досвід попередніх років».
Яна неодноразово наражалася на відмови через те, що вона українка. Часто це не говорили прямо, але з контексту чи поведінки було зрозуміло, що походження та стать могли вплинути на рішення.
«Такі ситуації бували. Наприклад, запитували, чи планую повернутися в Україну. Це запитували всі. Або чи зможу поєднувати роботу з сімейними обов’язками. Це трохи демотивує, і я вважаю, можливо, це головні причини відмов усіх моїх. Але я намагаюся вірити, що я знайду роботу. І моя порада — не порівнювати себе з іншими. Кожен має свій шлях і свою історію. Кожна співбесіда — це досвід, а кожна відмова — це крок до вашого місця. Я вірю, і ви вірте, що ми знайдемо своє місце. Лише не зупиняйтеся».
