Війна, кохання та книги для України: як любов надихає творити добро і допомагати українцям
Історія про чеську волонтерку Катержину Крейчову, яка працює над поповненням української бібліотеки та допомагає українському війську, вражає. Катержина полюбила Україну, вивчила українську мову, а ще придбала собі вишиванку. Все це сталося не лише, тому що її коханий — українець і захищає країну, а ще й тому, що дівчина пережила в Україні перші дні повномасштабного вторгнення.
Початок війни, як виїздили із Бахмута
У перші дні війни Катержина Крейчова перебувала в Україні і на собі відчула відчай та горе багатьох українців, які були в шоковому стані та розпачі у перші дні повномасштабного вторгнення.
«Я перебувала в Бахмуті до 26 лютого. Працювала тоді спостерігачем від міжнародної організації, яка працювала у сфері безпеки, і я до 26 лютого була в Бахмуті, аж до нашої евакуації. Наш евакуаційний маршрут пролягав через Краматорськ, Дніпро, Умань і Чернівецьку область. Там у мене була зустріч із нацгвардійцями, які думали, що ми, можливо, не міжнародна організація, а хтось інший, але я почала розмовляти з ними про Чернівці, про Івасюка, про Йозефа Главку, який побудував в Чернівцях університет, про те, які Чернівці гарне місто, і вони повірили і зрозуміли, що я просто не можу бути якимось диверсантом. Нам вдалося виїхати. Але мій хлопець вирішив залишитися в Україні, і навіть коли всі виїхали з Києва, то він залишився там».
Книги для України
Громадська ініціатива «Книги для України», яку заснувала Катержина для Чернівецької міської дитячої бібліотеки, в основному зосереджена на іноземній літературі. Перші 400 книжок 11 мовами уже доправили до Чернівецької бібліотеки, щоб діти могли вивчати іноземні мови та мали для цього необхідні матеріали.
«Нам теж дуже ціно, що звичайні люди вирішили піти, купити книжку одну, але принести її — ось це ми дуже цінуємо, що долучились звичайні люди. А потім вже ми зверталися до організацій, які мають ресурси, які мають книжки і можуть їх подарувати. Для видавництв і в плані масштабу це було дуже важливо, бо у них більше можливостей. Зараз завершуємо перший етап, 400 книжок вже передано до Чернівецької бібліотеки і наразі вони проходять каталогізацію, їх починають вже записувати і невдовзі поставлять на полички для читачів. Тут залишається ще 300 книжок, тож понад 700 книжок, 720, здається, різними мовами — чеською, англійською, французькою, німецькою. Декілька книжок, які не відповідають потребам бібліотеки, які були озвучені спочатку, — ми теж зберігаємо їх і будемо передавати у місця, де їх використовують тут у Празі».
Допомагають студенти: збирають книги та передають Катержині
Допомагають Катержині студенти-волонтери — чех Войтех Діжа та українець Антон Зубко. Останній розповідає про ідею продовжити збір книжок уже для іншого українського регіону.
«Варто зазначити, що наші книжки поїдуть тепер не лише в Чернівці. Ми трішки розширюємося. Сьогодні якраз, коли я їхав на інтерв’ю, нам позвонили із Закарпатської обласної дитячої бібліотеки, і вони теж зацікавлені в тому, аби долучитися до нашої ініціативи. Вона для нас є суперможливістю, тому що вони мають філії у менших містах і ті книжки, які ми привеземо, вони можуть їх теж розподілити по менших містах Закарпатської області, і там наймолодші читачі могли б читати нашу добірку».
Волонтерку Катержину Крейчову надихає допомагати не лише досвід проживання в Україні, волонтерство та праця у складі міжнародної організації, але і любов до українця. Адже наречений Катержини Андрій служить у ЗСУ та боронить Україну від російського окупанта.
«У мене коханий українець, ми познайомились у 17-му році, він у цивільному житті працював екологом, наразі служить у 156-й бригаді. До війська він долучився у 22-му році, і коли це відбулося, я зрозуміла, що мені дуже важливо допомагати армії, у мене є і такий волонтерський напрямок у роботі. Організація допомагає ЗСУ. Всі гроші світу мають піти наразі ЗСУ і на війну».
Війна і розлука з коханим
Про розлуку з коханим Катержина розповідає із сумом у голосі, адже війна змінила плани багатьох українців, і замість спокійного життя в тилу багато хто з найсміливіших наразі воює в гарячих точках.
«Наразі ми не бачимось взагалі, бо він почав служити у грудні 2024 року. Зараз немає можливості, бо я навіть не знаю, як доїхати і ми просто чекаємо, коли у нього буде відпустка. Мені подобається все в ньому: він еколог, він дуже дбає про природу і намагається сортувати сміття в Україні. Це його велика мрія — зробити якусь систему переробки пластику, він бореться з цією проблемою багато років. Його любов до тварин… Це мені дуже подобається…»
