«Чому я в Чехії, а не десь на березі моря у Каннах?». Виклик як можливість
Змінити країну, мову, роботу — і при цьому не втратити себе, а, навпаки, відкрити нові горизонти.
Для багатьох це здається неможливим, але для Ольги Коритко та Вероніки Загребельної саме так почався новий розділ життя у Празі. Ще кілька років тому Ольга працювала маркетологинею у великих компаніях у Києві. Її кар’єра розвивалася стрімко.
«Я працювала бренд-менеджеркою, вела такі бренди, як Chanel, Armani, Yves Saint Laurent, а потім — цілу групу L’Oréal Lux. Відповідала за парфуми, косметику, догляд. Це була робота-мрія для жінки. Я завжди казала: таку роботу не залишають, її можна робити вічно».
Звільнення з улюбленої роботи стало початком нового життя. Ольга вчилася жити повільніше, без постійного відчуття «треба», і саме тоді знайшла свій шлях.
«Уже через кілька тижнів після приїзду до Чехії я зрозуміла, що хочу стати інструкторкою з йоги. Пам’ятаю, як прийшла в «уряд праці» й сказала, що буду навчатися на інструкторку з йоги. Та мені всеодно весь час здавалося, що я зовсім не на своєму місці — чому я в Чехії, а не десь на березі моря у Каннах? Я не розуміла, що зі мною відбувається. Але після кількох коуч-сесій я усвідомила: я живу життя своєї мрії. Тоді я усе переосмислила і подала заявку на навчання коучингу, хоч на той момент навіть не мала грошей на навчання. Просто знала — я хочу працювати з людьми. З часом усі пазли склалися, і зараз я щаслива».
Сьогодні Ольга — коуч, інструкторка з йоги та засновниця теплих зустрічей-бранчів для жінок у Празі.
Інша історія Вероніки Загребельної. До війни вона разом із подругами мала власний бізнес в Ужгороді.
«Бізнес довелося залишити. І в січні 2025 року я почала життя з чистого аркуша. Спершу вела блог про блогінг — як розвивати сторінку з нуля, як запустити рекламу. Консультувала жінок і чоловіків, які хотіли просувати свої послуги через інстаґрам. А потім подумала: а чому б не створити коло однодумців?»
Вероніка пояснює: у новій країні особливо важливо знайти людей, які тебе підтримують. І тільки тоді, коли вона почала розуміти, чим вона насправді хоче займатися, усе почало виходити. Так народилася ідея перших жіночих «інста-бранчів» у Празі.
«Ми з подругою організували першу зустріч — і я побачила, наскільки це важливо. Люди виходили натхненні, і я теж. У такі моменти забуваєш про побут, про страхи. Це про нагадування собі, хто ти є. Адже багато хто з нас «у попередньому житті» в Україні мав улюблену роботу, клієнтів, статус. А тут усе змінилося. І я хочу, щоб жінки знову повірили в себе».
Сьогодні обидві жінки створюють у Празі простір підтримки, де можна знайти натхнення, нових друзів і відчуття дому. Їхні історії — не лише про еміграцію. Це історії про сміливість починати спочатку й про те, як у найскладніших обставинах знайти себе — по-справжньому.
