Відомий чеський журналіст про свою нову книжку, корупцію в Україні, українських чоловіків за кордоном та завершення війни
Нещодавно в Празі відбулася презентація нової книжки „Světlem proti temnotě“, журналіста Чеського телебачення Давіда Міржейовського, яку він написав у співавторстві з волонтером Яном Гержманеком. Робота над книжкою тривала рік, і вона стала третьою у письменницькому здобутку журналіста книжкою про війну Росії проти України. Від 2014 року журналіст висвітлює події в Україні, регулярно відвідуючи країну.
— Ти прийшов сьогодні до студії Radio Prague International, щоб презентувати свою нову книжку, яка називається „Světlem proti temnotě“ («Світлом проти темряви»). Ти вже написав не одну книжку про війну, але розкажи про особливість саме цієї.
— Це фактично третя книжка, над якою я працював і головною темою якої є події в Україні за останні майже чотири роки. Перша книжка називалася „Putinova válka“ («Путінова війна»), і насправді вона була про те, що ми як редактори та репортери Чеського телебачення пережили після нападу Росії на Україну в лютому 2022 року, саме у перший рік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Друга книжка „Zápasící Ukrajina“ («Україна, що бореться») була про проблеми України. Нас було п’ятеро (журналістів, які працювали над книжкою — ред.), і кожен із нас мав одну велику тему. Наприклад, я писав про корупцію, яка, як ми знаємо, продовжує бути нагальною темою в Україні. А „Světlem proti temnotě“ — це насправді ще один шматочок мозаїки, щоб уявлення про події в Україні останніх років було повним, і фактично — це книга історій про чеську допомогу Україні.
Я думаю, що це надзвичайно важлива тема, тому що чеське суспільство, величезна його частина, підтримує Україну різними способами — чи то надсилаючи гроші на зброю, чи то надсилаючи гуманітарну допомогу, чи то навіть тим, що багато людей об’єдналися та поїхали в Україну допомагати — як гуманітарні волонтери з евакуаціями, а деякі навіть поїхали захищати Україну як солдати.
— Ти писав книжку „Světlem proti temnotě“ не сам, а у співпраці з Яном Гержманеком. З чого почалася ваша спільна робота? На презентації книжки ти сказав, що працювали ви над нею рік. Але в умовах війни важливо розуміти, який то був рік та час, бо в Україні кожного дня щось змінюється.
— Я познайомився з Яном Гержманеком ще у 2022 році, невдовзі після вторгнення Росії в Україну. Ян — людина, яка давно займається питаннями безпеки. Сьогодні він є керівником організації Team4Ukraine, яка зараз надає гуманітарну допомогу українським захисникам, окремим підрозділам на сході України. Він також співпрацює з іншими чеськими організаціями, наприклад, „Dárek pro Putina“. Саме вони привезли до України машину для розмінування «Божена», надали українським захисникам багато машин швидкої допомоги, броньованих машин швидкої допомоги, які використовуються для евакуації поранених українських захисників на передовій, щоб їх можна було безпечно доставити до місця надання необхідної медичної допомоги. І в них є багато інших різновидів діяльності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Ми вирішили написати цю книжку, бо історій дуже багато. А через кілька років навіть самі герої не пам’ятатимуть їх. На жаль, і це правда, деяких із героїв книжки може не бути серед живих сьогодні, або їх може не бути з нами через кілька років. Ось чому для нас було важливо записати їхні історії. Є таке різноманітніття людей — від волонтерів, які самостійно виїжджають і допомагають з евакуацією, наприклад, у Харківській області, до великих організацій, які надали допомогу на мільярди крон — чи то „Dárek pro Putina“, чи „Post Bellum“ та багато інших. Це історії, які ми повинні записати для себе та заради України.
— Ти сказав про величезну кількість людей, які допомагають, і величезну кількість історій, які, можливо, забудуться через якийсь час. Як ви з Яном обирали серед історій історії тих, хто допомагає Україні — як великими грошима, так і тим, чим може допомогти?
— Це люди, яких я особисто зустрічав. Є волонтери, наприклад, Віт Самек, який вже давно доставляє гуманітарну медичну допомогу, він дуже відомий медик у Чехії — але цього року він відчув, що його допомоги недостатньо, і вступив до української армії, і зараз він перебуває на позиції захисника України зі зброєю в руках. Власне, і сама книжка є допомогою Україні. Кошти від її продажу йдуть, наприклад, на медичні рюкзаки для українських захисників. Один великий рюкзак, який врятує 6—7 поранених солдатів, коштує приблизно 20 тисяч крон.
Ми також збираємо кошти, продаючи книжку на сайті організації Team4Ukraine, тому існує спеціальна надбавка: зазвичай книжка коштує 399 крон, а організація продає її за 499 крон, і всі гроші понад вартість йдуть безпосередньо на медичні рюкзаки для захисників. І вона дуже добре продається, я сам здивований, скільки людей купили нашу книжку за підвищеною ціною, щоб підтримати Україну — навіть більше, ніж просто купити її.
— Книжка написана чеською мовою, орієнтована на чехів, але допомога та її історії не менш важливі для України. Чи буде книжка перекладена українською мовою, щоб її могли прочитати українці, які перебувають в Україні? Можливо, хтось із родичів, тих, кого вже немає зараз на цьому світі, також зможуть її прочитати.
— З нами зв’язалися кілька людей, які хотіли б прочитати її українською мовою. Якщо жоден український видавець не зможе перекласти і видати її в Україні, ми, ймовірно, запропонуємо людям звертатися до нас індивідуально, і ми перекладемо книжку, ймовірно, за допомогою штучного інтелекту, і ми фактично надішлемо її їм, найімовірніше, безкоштовно, таким чином, щоб читачі, наприклад, люди, які там згадані, могли з нею ознайомитися. Є величезна кількість українців, українських солдатів, які співпрацюють з Team4Ukraine. Звичайно, вони також хочуть прочитати книжку, і ми, напевно, вирішимо це таким чином. Поки що ми не отримали запиту з України, що якесь видавництво хотіло б видати книжку.
— Може, зараз з’являться охочі?
— Можливо, ми будемо тільки раді. І, звісно, погодимося.
— Ти ще від 2014 року висвітлюєш події війни Росії проти України і, напевно, порівнюєш настрої українських військових. Які вони зараз та якими були?
— Я сам вперше знімав в Україні у 2014 році. В той час я був у Львові. Наші колеги Якуб Санто та Йозеф Паздерка, сьогодні фактично одні з провідних фігур тут, на Чеському радіо, тоді були на Майдані, я тоді був у Львові. Ми постійно висвітлюємо ситуацію, не лише з 2014 року, але інтенсивно з того часу 8 Чеське телебачення і, власне, Чеське радіо висвітлюють ситуацію та події в Україні безперервно вже багато років.
Коли я розмовляв із одним зі своїх дуже добрих друзів, його звати Василь, він сказав мені, що якщо Захід не надішле зброю, вони стрибатимуть у машини та просто поїдуть на ворога, щоб дати своїм родинам шанс втекти з території, яку ворог, дуже ймовірно, окупує пізніше. Але вони рішуче налаштовані просто залишатися там якомога довше.
— Ти, напевно, чув про проведення в Україні масштабної операції «Мідас» для викриття корупції у сфері енергетики. Після того, як ти прочитав ці новини, подивився, проаналізував, — чи в тебе змінилося ставлення до України?
— Ні, звісно, ні. Я давно займаюся темою корупції в Україні, для мене це не було чимось новим. Я насправді радий, що інформація з’явилася, бо це означає, що Україна бореться з корупцією. І я знаю ситуацію в Україні до 2022 року. І тоді в мене було відчуття, що українці, або переважна більшість суспільства, сприймали корупцію як щось автоматичне, що просто супроводжує життя в Україні, і вони не займали негативної позиції щодо неї. Але зараз я бачу, і цей рік це чітко показав, коли тисячі молодих людей вийшли на вулиці проти рішення президента про обмеження незалежності НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) і САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура), що Україна — це європейська країна, або, скажімо так, західноєвропейська країна, із західноєвропейським мисленням. І той факт, що в Україні вирішується питання корупції, — сумний, бо там є корупція і там йде війна, і що хтось вчиняє корупційні дії навіть у той час, коли країна перебуває під атакою та бореться за своє виживання. Але насправді я бачу той факт, що країна вирішує це навіть у такий час, як щось позитивне.
— В тебе є стосовно війни припущення, коли вона може закінчитися та чи можуть перемови, які зараз відбуваються, закінчитися підписанням миру на припустимих для України умовах?
— Я сподіваюся, війна Росії проти України закінчиться якомога швидше, бо багато моїх знайомих втратили своїх близьких за останні роки, і навіть деякі з моїх знайомих померли. Я думаю, що Україна платить жахливу ціну, і тому я хотів би, щоб війна закінчилася. Але, як часто кажуть, це має бути тривалий мир. Якщо вбивства закінчаться за планом Росії, то я думаю, що це буде лише пауза. Росія використає ці кілька років, щоб зміцнитися і знову напасти на Україну. Якщо ми говоримо про довгостроковий і справедливий мир, то він має базуватися не на Росії, а на якомусь консенсусі. Але я не можу уявити, як досягти якогось консенсусу з кимось, хто вторгається в мою країну і вже майже чотири роки вбиває мирних жителів.
Мені не зовсім зрозуміло, як можливо якомога швидше досягти якогось компромісу. Але я радий, що нова американська адміністрація хоча б намагається щось зробити. І я дуже критикував попередню американську адміністрацію, яка, на мою думку, не зробила достатньо для завершення війни. З моєї точки зору, вона робила лише те, що продовжувало війну.
— Як ти ставишся до українських чоловіків, які виїхали після початку повномасштабного вторгнення за кордон, розуміючи, що є чехи, які хочуть потрапити в Україну і воювати на її боці?
— Я далекий від того, щоб когось засуджувати, бо я бував в окопах на сході України і сам би туди не хотів. Тому я не скажу, що хтось має йти в окопи, і я нікого не відправлятиму на фронт, бо сам би не відправляв туди своїх синів. Моєму старшому синові 18 років, і я б дуже не хотів, щоб йому довелося воювати.
Друге — я організував для себе та своїх синів курс із чеською повітряною розвідкою, бо вважаю важливим мати знання про дрони, наприклад, що, ймовірно, є майбутнім усіх війн. Тому важливо мати ці знання, і насправді всі чехи можуть записатися на ці курси, вони називаються «Академія дронів» — там вони отримають досвід роботи з дронами FPV, дронами спостереження, дронами-бомбардувальниками. Вони навчаться, як створювати дрони, як ними керувати. Я думаю, що важливо мати ці навички на майбутнє. Ми сподіваємося, що нам не доведеться їх використовувати, але, мабуть, добре бути готовим.
— Ти багатодітний батько, в тебе троє синів і чудова дружина. Як родина сприймає твої поїздки в Україну?
— Дружина, звичайно, не в захваті. Ти її знаєш, тому знаєш, що ці наші дебати не зовсім легкі, але я вважаю, що є важлива тема — Україна, і важливоне лише нагадувати про її захист чеській аудиторії, а й говорити про те, що це важливо загалом для подальшого розвитку подій у Європі. Що б не сталося в Україні в найближчі місяці та роки, це також буде важливим для Чехії й нашої частини світу, нашого європейського регіону на десятиліття вперед.
І тому важливо знати, що відбувається в Україні, мати інформацію безпосередньо з місця подій. А щоб ці історії не забулися, створюються такі книги, як «Світлом проти темряви», щоб через кілька років ніхто не міг сказати, що ми не знали. Ми знали, що там відбувається і яка до цього причетність Чехії та чеських громадян.
