Як допомогти собаці впоратися зі стресом при переїзді, коли він теж біженець від війни?
Про те, яким величезним стресом є переїзд до іншої країни, українцям розповідати не потрібно. Та виявляється, не меншим стресом це виявляється і для собак незалежно від породи. Словом, все як в людей, розповідає кінолог з тридцятирічним стажем, інструктор з робочих якостей собак кінологічної спілки України, ветеринар, співзасновниця української пошуково-рятувальної волонтерської асоціації SARVA Галина Гончарук.
Собаки — зграйні тварини, а кожна зграя живе на певній території, нехай і великій. Чужа для неї дорівнює небезпеці. До того ж собаки дзеркалять стан господаря. Саме тому зараз неймовірна кількість тривожних собак. Якщо ви з улюбленцем постійно подорожували, він перенесе переїзд легше. І все одно, бажано готуватися заздалегідь з допомогою заспокійливих препаратів. Хоча б за тиждень, а ще краще — за два, в ідеалі, проконсультувавшись з ветеринаром. Він може виписати навіть транквілізатори, після яких ваш собака спокійно проспить всю дорогу. Якщо ж такої можливості немає, достатньо зайти у ветлікарню та купити трав’яні заспокійливі без рецепту. Давати їх треба довго, за схемою з інструкції, оскільки вони дуже м’які та мають накопичувальну дію. Особисто я дуже люблю препарат «Адаптіл», дія якого базується на феромонах, адже собаки «бачать» світ носом. На жаль, він не з дешевих і діє не на всіх. Він існує у трьох варіантах: нашийник, спрей та дифузор, який вставляють у розетку. Нашийник варто почати носити за два тижні до від’їзду, спрей можна розпилити просто у вагоні, а дифузор вам знадобиться на місці, якщо собаці не сподобається нова квартира. Його вистачає на місяць. Не бійтеся, в улюбленця не буде сплутаної свідомості. За моїми спостереженнями, стан тварини перегукуватиметься з людською медитацією. І це не жарт!
Знервований собака у чужій квартирі може її розгромити. Він гавкає, виє, від нього не можна відійти навіть у магазин. Може розлизувати чи розгризати собі лапу до крові. Тут без заспокійливих не обійтися, і якщо «Адаптіл» не допомагає, можна спробувати «Антистрес» чи «Стоп-стрес». Чи можна давати собаці заспокійливі для людей? Далеко не всі, і ветлікар має правильно розрахувати дозу. Ще є препарати на амінокислотах, наприклад, KalmVet. Вони теж позитивно впливають на нервову систему тварини і продаються без рецепту. Що сказати у ветаптеці, щоб вам допомогли правильно підібрати препарат? Породу собаки, її вік та яку проблему ви намагаєтесь вирішити.
А що робити, якщо ви втікаєте з собакою з-під обстрілу і не маєте можливості її підготувати? Маленького песика краще перевозити у переносці. Якщо він знає, що це таке, то сприйматиме її як особистий простір. Великому знадобиться намордник.
Як може проявитися стрес? Як і в людей — дуже різноманітно. Пес може не їсти, не спати, труситися, проявляти агресію, гавкати чи вити. І якщо гавкання ще можна припинити, просто стуливши йому пащу, то скавуління не зупинити ніяк. Собака виє і з закритою пащею. Улюбленець може вас навіть не впізнавати. Але може допомогти те, що допомагає у таких ситуаціях маленьким дітям, — міцні обійми. Треба притиснути тварину до себе та спокійно, глибоко дихати. За 10 хвилин собака і дитина заспокояться. Але не кіт! На котів це не працює! Як і на єнотів, які також набувають популярності серед домашніх тварин в Україні. Нервового кота можна прикрити у клітці курткою — піде на користь, собаку у переносці також, а от без неї — ні, пес може сприйняти це як додаткову загрозу. Та якщо він сховається сам — під сидіння чи під стіл, йому стане легше. «Кіношні» методи виведення з істерики на кшталт ляпаса чи холодної води в обличчя дієві тільки у кінематографі. Люди на таке у більшості випадків погано реагують, і собаки також.
Ніколи не заспокоюйте собаку, якщо він не ваш. Хіба маєте зайві руки-ноги. Не торкайтеся його. Не намагайтеся подивитися в очі — пес може сприйняти це як виклик. Якщо на вас все ж кинулися, найкраще підставити спину. За спину вкусити важче, відбудетеся порваною курткою. Вгризтися ззаду у шию спробує тільки спеціально навчений цьому собака. А от піти в обличчя чи шию спереду може будь-який, перехопити та зупинити ви нікого не встигнете, жертвуйте рукою чи ногою.
Думаєте, усе це стосується тільки «бійцівських порід»? Розчарую: «бійцівських порід» не існує в природі. Бувають собаки, яких вчили битися між собою чи допомагати людині на війні. Так на європейських гравюрах XVII—XVIII століття часто можна побачити молосів. Це пращури сучасних мастіно, догів, кане-корсо, ротвейлерів… А між тим початково ротвейлер був «собакою м’ясника». Такий собі віслючок, що, крім всього іншого, мав тягати і вантажі, коли його впрягали в візок. Звичайно, ротвейлера використовували і як охоронця, та попри це він був толерантним до людей, які не становили загрози. Це німецька порода, а німці дуже практичні люди.
Порода — це в першу чергу певні властивості. Функціонал. Зовнішність — тільки бонус. Це як наречена: обираємо очима, живемо з характером. Шелті, колі, бордер-колі, коргі, ауссі… виводилися, щоб пасти худобу: овець, корів. Який буде характер, якщо ти цілий день кусаєш когось за п’яти? Активний і досить різкий. Ти ж вівчарка! Але це абсолютно не скасовує факту, що ці собаки щиро люблять своїх господарів. Як і всі інші. Навіть тих, які цього не варті. «Собача відданість» — реальність.
А от балування собак господарями часто йде на шкоду. Наприклад, коргі неймовірно страждають від нав’язаного іміджу «королівського пуфіка». І часом реагують на нього агресією. Це ж вівчарка, що пасла корів і при цьому жила 15 років проти сьогоднішніх 8—10. Вона не може просто сидіти вдома, їсти смаколики та виходити на вулицю, щоб швиденько попісяти. З коргі треба щодня гуляти години зо три та проходити 5—10 кілометрів. До того ж вони мають бігати в темпі нашим швидким підтюпцем. Не хочете гуляти? Купуйте бігову доріжку для собак або переробляйте свою. Робіть рельєфніше покриття, бо пси в кросівках не бігають. Стінки з обох боків, щоб тварину нікуди не викинуло. Кріпіть шлеї під лапи на період адаптації. Сьогодні існує навіть спеціалізація «кінолог-фітнес-тренер», який навчить вашу коргі комплексу вправ для укріплення м’язів. До того ж cучасний варіант цієї породи надто довгий. Комусь здалося це гарним. А задовгий нетренований хребет легко травмується — навіть від стрибка з того ж пуфіка.
До XX століття більшість собак виглядали інакше. Породи були насамперед функціональними, а не умовно «гарними». Такса була довгою, але не такою коротконогою. Це норні мисливські пси. Їх виводили для полювання на лисиць та борсуків. Щоб боротися під землею з лисицею, треба мати здоров’я, а що ми маємо тепер? Суцільні зміщення міжхребцевих дисків через задовгий тулуб для коротесеньких лапок. Невдалий стрибок з дивану — і параліч задніх кінцівок.
Колись заради забави публіки «ганяли» биків і сучасні англійські бульдоги. Тільки це були зовсім інші собаки — вищі, без жахливої деформації морди. А що може сучасний бульдог? Хрюкати та псувати повітря? Це покалічені суглоби, хворе серце, постійні алергії та дерматити. Вони не можуть ні нормально дихати, ні ковтати. Через деформацію черепа в них постійні запалення вух та кон’юнктивіти. Ба більше — англійські бульдоги народжують тільки через кесарський розтин. І вигодовуються лише штучно. Ніяк інакше. Це дуже далеко від того, що описував у «Білому Іклі» Джек Лондон.
Більшість маленьких собачок також ніколи не були суто декоративними. Усі тер’єри щось ловили. Найменші — щурів. Чи не єдиною реально декоративною породою, як на мене є, чихуахуа. Насправді всі сучасні породи собак під впливом моди зазнали змін, які не пішли на користь їхньому здоров’ю.
Чим краще годувати собак? Не тортиками, які їм смакують. Собачий організм налаштований на білково-жировий обмін речовин, в них дуже мало інсуліну — якщо давати солодке, легко наразитися на діабет. І ще всім без винятку собакам категорично заборонено їсти термічно оброблені кістки. Це жорстокий спосіб вбити собаку. Вони не розщеплюються у її організмі. Уламки таких кісток є дуже гострими і можуть порізати кишківник тварини або закупорити його. Врятує тільки операція. А от сирі кістки собаки перетравлюють спокійно, бо в них надзвичайно висока кислотність шлунку. Будь-які кістки категорично протипоказані тільки тим тваринам, яких від початку годували промисловими кормами. У таких кормах багато вуглеводів, організм під них підлаштовується і кислотність падає.
Особисто я прихильник натуральної системи годування BARF. Коли собака отримує те, що отримала б на полюванні: м’ясо, кістки, нутрощі… Якщо купувати м’ясо у спеціальних магазинах (а вони в Празі є), то за ціною це виходить як годування кормом класу «преміум» або «супер-преміум». Скільки і чого треба змішати саме вашому собаці на обід, може порахувати фахівець, а можна знайти усю необхідну інформацію в інтернеті. Власного улюбленця я годую саме за цією системою. Є і овочева частина раціону. Можу змолоти цукіні з морквою, cалатом та кинути туди трішки чорниць. Можу додати до суміші ложку кефіру і поставити в холодильник ферментуватися. Собакам це корисно. Моя М’ята з величезним задоволенням і квашену капусту їсть. Якось у ветеринарній клініці я стала свідком дуже потішної ситуації. Господиня залишила на кухні під рушником дріжджове тісто, пес його знайшов і з’їв. До смерті перелякана жінка привезла пса ветеринарам з цікавою симптоматикою: хитка хода, запаморочення, не зовсім адекватне сприйняття реальності. От сміху було: собака сп’янів від тіста! «Дайте йому відіспатися і зранку налийте кефірчику», — професійно порадили ми. Молочних продуктів собакам не можна, а кисломолочні — так. Жартунам нагадую: алкоголь собакам категорично заборонений! Крапка.
