Перший у Чехословаччині хокейний матч на штучному льоду відбувся в Празі 95 років тому
Матч, який привернув увагу всієї країни, відбувся 17 січня 1931 року на ще не добудованому льодовому стадіоні на острові Штваніце на Влтаві.
За матчем празької команди LTC Praha проти канадської Manitoba University Graduates спостерігали на трибунах сім тисяч глядачів. А наступного дня чехословацька збірна влаштувала на новому стадіоні невелику сенсацію.
Коли празька мерія 1929 року вирішила, що місту потрібен власний зимовий стадіон, газети писали про «сміливий крок, який наблизить чехословацький хокей до сучасних норм». Рішення було ухвалене після успішного виступу чехословацької команди на чемпіонаті Європи 1929 року.
Будівництво на острові Штваніце, що лежить на Влтаві поміж празькими районами Карлін і Голешовіце, йшло швидко, і вже в січні 1931 року на штучній ковзанці можна було грати — хоча ще в оточенні риштувань і недокінчених трибун. Холодильне устаткування було виготовлене у Брні.
Архітектор Йозеф Фукс, співавтор празького Ярмаркового палацу (Veletržní palác), спроєктував стадіон у суворому функціоналістському стилі. «Ніяких викрутасів, тільки лід і спорт», — писав тоді один із рецензентів.
Перший матч на штучному льоду привернув велику увагу. Празька команда LTC Praha виступила проти канадської Manitoba University Graduates. І, як писала тоді преса, «пражани боролися мужньо, але канадці їздили на ковзанах із такою легкістю, якої наша публіка досі не бачила». Матч закінчився з рахунком 0:2. На користь канадців.
А наступного дня сталося те, що тодішня преса змалювала як «несподіванку, про яку будуть говорити в усій Європі». Чехословацька збірна зіграла зі збірною Канади внічию — 2:2.
Легендарний коментатор Йозеф Лауфер не стримував у радіоефірі емоцій: «Друзі слухачі, це результат, якого ми ще на нашому льоду не бачили. Наші хлопці сьогодні грали серцем і розумом». Щоправда, «на нашому льоду» це був лише другий матч.
А для Канади це була перша неочікувана втрата очка в матчі проти європейської команди.
Та через економічну кризу будівництво вповільнилося. І офіційно стадіон відкрився аж 6 листопада 1932 року. Тоді відбувся товариський матч із Францією, який завершився з рахунком 4:4. Але преса писала переважно не про результат, а про стадіон як про «гордість празького спорту», що може приймати великі міжнародні турніри.
Наступними десятиліттями на стадіоні Штваніце відбулася низка великих спортивних акцій — від чемпіонатів світу 1933, 1938, 1947 і 1959 років до європейських чемпіонатів із фігурного катання.
Коли 1947 року на стадіоні відбувався чемпіонат світу, один із тодішніх репортерів так змальовував атмосферу: «Трибуни гудять, люди стоять і на сходах. Це свято хокею, якого Прага не пам’ятає».
А в лютому 1955 року з цього стадіону вівся перший у Чехословаччині телевізійний репортаж про хокейний матч.
Та з 1960-х років стадіон почав втрачати своє значення. Великі акції перетягнула до себе нова льодова зала в місцевості Виставіштє, і стадіон Штваніце поступово занепадав. 2000 року його проголосили культурною пам’яткою — а вже 2011 року через аварійний стан його знесли.
А проте день 17 січня 1931 року згадують досі. Того дня в Празі вперше спалахнули прожектори над штучним льодом, і чехословацький хокей уперше спробував, як воно — грати в умовах, які тоді мали лише найбільш розвинені країни.
