Зовнішня політика багатьох голосів: нова влада не може узгодити й базові речі у ставленні до України
Чеській громадськості доведеться в питані про ставлення до України звикнути до протилежних висловлювань урядових політиків. Тим часом вони анітрохи не наладнані і звучать надто багатьма голосами, мовиться в огляді інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz.
Гарантом відносин із закордоном представляв себе прем’єр-міністр і голова партії ANO Андрей Бабіш. Але цю концепцію підривають йому головно представники іншої коаліційної партії SPD на чолі з її лідером, головою Палати депутатів Томіо Окамурою.
Ось лише кілька прикладів таких неузгодженостей.
«Необхідно приділяти українцям і Україні як країні набагато більше уваги, надавати набагато більше допомоги і підтримки. Звичайно, ми союзники України, в цьому, мабуть, немає сумнівів», — заявляє віцепрем’єр, міністр закордонних справ і міністр довкілля Петр Мацінка, голова третьої з коаліційних партій „Motoristé sobě“ («Автомобілісти за себе»). «Це лише думка пана Мацінки. Не бачу підстав, чому ми мали б ставитися до України понадстандартно», — відповідає голова SPD Томіо Окамура.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Настав час переглянути безкраю прихильність до тимчасового перебування біженців із України», — проголошує далі Окамура. А міністр освіти, представник ANO Роберт Плаґа висловлює повагу і підтримку всім українцям, які перебувають на території Чехії.
Коаліційні партнери мають проблему і в тому, щоб домовитися щодо простої констатації, що Росія є агресором у її війні проти України. ANO і „Motoristé sobě“ з цим згодні, в SPD це так не бачать. «Неправильно називати Росію агресором, це дуже короткозоро», — заявляє обраний за партійним списком SPD Їндржих Райхл, голова ультраправої популістської і прокремлівської партії PRO, відомий дезінформатор і активіст боротьби проти дотеперішнього проєвропейського і проукраїнського уряду. А заступник голови SPD Радім Фіала (не плутати з попереднім прем’єр-міністром Петром Фіалою) говорить про Росію саме як про агресора.
При цьому той самий Радім Фіала поставив під сумнів давно доведену участь російських спецслужб у влаштуванні вибухів на артилерійських складах у селі Врбетиці 2014 року. «Звичайно, за цим стояла російська сторона», — відкинув його слова прем’єр Андрей Бабіш, який у час вибухів очолював свій попередній уряд і який домігся видворення з Чехії десятків російських дипломатів, під прикриттям яких працювали російські спецслужбісти.
Окамура в своєму антиукраїнському й антиєвропейському новорічному зверненні говорив про «українських злодіїв навколо хунти Зеленського, які ставлять собі унітази з золота». А в середині січня голова МЗС Мацінка відвідав Україну, де зустрівся з чільними представниками української влади і заявив там: «Мене непокоїть, мені неприємно, що деякі чехи мають негативне ставлення до українців».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
SPD заборонила своєму висуванцеві на посаді міністра оборони Яромірові Зуні візит до Києва. Мацінка ж обрав собі для візиту Україну як другу ж країну після традиційно першої Словаччини.
Це лише деякі з діаметрально протилежних зовнішньополітичних позицій стосовно війни Росії проти України, які вже за перші кілька тижнів при владі представили члени нової урядової коаліції.
«Ми наближаємося до чогось, що буде супроводжувати не тільки чеську зовнішню політику стосовно російсько-української війни, але, можливо, і чеське ставлення до Європейського союзу. Воно стане набагато менш відчутним, ніж бувало попередніми роками», — вважає політолог із Масарикового університету в Брні Лубомір Копечек.
Ці розбіжності спричинені відносно великою різнобарвністю позицій партій нового уряду. «Якщо сказати грубіше, ми будемо мати легкий безлад у тому, що Чехія проголошує назовні», — застерігає він.
Хоча прем’єр Бабіш давно виставляє себе як гаранта чеської зовнішньої політики — адже Чехія є парламентською республікою, тож повноваження президента вкрай обмежені, а зовнішня політика — прерогатива саме уряду, — та коаліційних партнерів прем’єр наразі ніяк помітно не ставить на місце.
«Носієм зовнішньої політики є уряд. Мені телефонував Трамп, мені телефонував Нетаньягу, я говорив із Зеленським, я листуюся з Макроном, я листуюся з іншими політиками, і я представляю Чехію на засіданнях Європейського союзу», — перелічував Бабіш.
І він же відмовився критикувати Окамуру за його новорічний виступ словами: «Коаліційних партнерів я коментувати не буду» — і на засіданні ради коаліції не став порушувати цю тему — лише заявив, що лідер SPD в тому своєму суперечливому виступі, мовляв, звертався саме до своїх виборців.
Координація кульгає
«Здається, що тим часом координація позицій найвищих державних посадовців цілком не працює, і не здається, щоб запрацювала і в майбутньому, коли зважити слова Андрея Бабіша, який представив той виступ як особисту позицію Томіо Окамури», — вважає політолог Копечек.
Бо ж зовнішня політика Чехії — доволі складна мозаїка. Її творять усі разом найвищі державні посадовці, які мають повноваження в зовнішній політиці. До того ж за останні майже чотири роки від початку повномасштабного вторгнення Росії до України зросло значення й парламентської дипломатії — контакти між головами обох палат чеського парламенту і головою українського були дуже активні.
«Бабіш має велику проблему у вигляді участі SPD в уряді», — каже Їржі Пеге, політолог і радник президента Петра Павела.
«Хоча і в минулому ми бували свідками какофонії в зовнішній політиці між прем’єром, президентом, а іноді і головою Палати депутатів, та цього разу, на відміну від минулих часів, дисонанс у зовнішню політику вносить безпосередньо один із представників урядової коаліції. Бабіш тим часом не може втрутитися рішуче, бо потребує партії SPD і „Motoristé sobě“ не тільки для своєї влади більшості, але й як союзників при голосуванні про його видачу до кримінального переслідування в справі «Лелече гніздо», — пояснює Пеге. Але, вважає він, сутички з SPD Бабіш усе ж не уникне.
«Якщо він хоче бути справді головним обличчям чеської зовнішньої політики, він не може дозволити, щоб SPD відверто саботувала його політику», — додає він.
При цьому надзвичайний дисонанс між чільними державними посадовцями в питаннях зовнішньої політики усвідомлює й найвищий із них, президент Павел. «Координація міжнародної і безпекової політики є основою довіри до нас як до партнера», — заявив він 2 січня, наступного дня після виступу Окамури, реагуючи на нього.
А під час традиційного новорічного обіду з прем’єром Бабішем голова держави висловив прохання, щоб заяви представників країни були в майбутньому більше узгоджені.
«Президент порушив також тему ставлення уряду до агресії Росії в Україні у зв’язку зі словами голови Палати депутатів Томіо Окамури. Він наголосив на необхідності узгоджувати публічні заяви так, щоб вони відповідали зовнішньополітичним пріоритетам країни і обов’язкам, які ми маємо щодо наших партнерів і союзників», — повідомив речник канцелярії президента Віт Коларж.
У зв’язку з цим президент і прем’єр домовилися започаткувати координацію і взаємне інформування щодо зовнішньої і безпекової політики і про координацію закордонних візитів. Перша зустріч найвищих державних посадовців у новому складі має відбутися 26 січня.
В ній візьмуть участь президент Павел, голова Сенату Мілош Вистрчил, голова Палати депутатів Окамура і прем’єр Бабіш. Із огляду на тему зустрічі можна очікувати, що можуть бути запрошені і міністри закордонних справ Мацінка чи оборони Яромір Зуна.
Ставлення «автомобілістів»
Очевидно ключовою особою в формуванні зовнішньої політики є саме міністр закордонних справ. При цьому спершу, за планами партії „Motoristé sobě“, це місце було призначене для почесного голови партії Філіпа Турека, але той не пройшов призначення у президента, тож у МЗС нині урядує сам голова партії Мацінка.
«Із міністром закордонних справ ми, звичайно ж, будемо мати згоду в тому, як ми будемо співпрацювати, і вже й співпрацюємо», — сказав про Мацінку Бабіш.
І дійсно, з зовнішньополітичними поглядами Мацінки Бабіш має набагато більше спільного, ніж із поглядами Окамури.
Але й «автомобілісти» мають у питаннях війни Росії проти України позиції, які іноді є вельми проукраїнськими, а в інших випадках помітно менше.
У передвиборчій програмі партії було записано, що протягом тривання війни вона виключає будь-який політичний діалог і комерційні обміни між Чехією і Росією.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Після новорічного виступу Окамури Мацінка зустрівся з послом України в Чехії Василем Зваричем, який скритикував слова лідера SPD, і вичитав йому за цю критику. Але потім Мацінка мав телефонну розмову з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою, вони все пояснили одне одному, і врешті Мацінка в середині січня особисто відвідав Україну і висловлювався щодо України дуже приязно.
Таким швидким візитом чеський уряд, за словами Мацінки, хотів дати сигнал, що для нього важливо говорити з українською стороною і якнайшвидше нав’язати контакти.
«Величезна більшість чеських громадян, за винятком пари якихсь абсолютних безумців, має дуже негативне ставлення до Росії. Але з’ясовується, що серед частини чеської громадськості наростає тенденція до того, що вона має й негативне ставлення до українців», — заявляв він в ефірі Чеського телебачення з тим, що йому це неприємно і він був би радий це змінити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Із Мацінкою до України поїхав і Турек. І той інтернет-виданню Aktuálně.cz заявив, що війна Росії проти України почалася, мовляв, і через «погану зовнішню політику наддержав». «Я знаю, що у ЗМІ до цього алергія, бо росіяни теж використовують цей аргумент, але одним із аргументів є розширення НАТО, а головним аргументом є те, що попередні уряди мали багато бізнесу з Росією. Цей конфлікт має багато причин», — заявив у Києві, стоячи перед житловим будинком, ураженим попередньої ночі російським ударом, заступник голови комітету Палати представників із закордонних справ і невдалий претендент на голову МЗС.
Балансування Бабіша
Це все призводить до того, що чеська зовнішня політика і близько не така передбачувана, як вона була за попереднього уряду.
«Те, що ми через це отримаємо, можна висловити різними словами: нерозбірливість, або й просто безлад. Це може призвести до того, що низка людей не може порозумітися на позиціях цієї урядової коаліції — і то не тільки всередині країни, а й назовні. Чехія може для низки союзників перестати бути серйозним партнером», — попереджає політолог Копечек.
Через радикалізм коаліційної партії SPD, але також і через ставлення власних виборців, які поділені майже навпіл у питаннях щодо підтримки України, Бабіш мусить балансувати і щодо цих тем висловлюватися лише дуже обережно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Це було чітко видно вже на передріздвяному саміті Європейської ради, де Чехія, на відміну від Угорщини й Словаччини, підтримала рішення про підтримку України — але при цьому Бабіш відмовився робити Чехію гарантом європейської позики Україні на суму в 90 мільярдів євро.
SPD на коаліційній раді домагалася, щоб Бабіш приєднався до прем’єрів Угорщини й Словаччини Віктора Орбана і Роберта Фіца — але натомість він вирушив до Парижу на зустріч так званої коаліції рішучих, чи коаліції охочих — групи країн, які підтримують Україну в її протистоянні Росії.
А після саміту він також підтримав продовження чеської снарядної ініціативи — хоча перед виборами представники ANO, як і представники SPD, обіцяли її скасування чи принаймні принциповий перегляд. Нині ж схоже, що єдиною зміною буде те, що Чехія не буде брати участь у постачанні боєприпасів власними коштами, але збереже свою координаційну і логістичну роль. Дотепер грошовий внесок Чехії в ініціативу склав лише близько 2 відсотків від її загальної суми.
