Каплицю 17-го століття в Празі могли знести: 70 років від першого перенесення будівлі в Чехословаччині
Каплиця Святої Марії Магдалини під плато Летна в Празі мала поступитися місцем планованим сходам до велетенського пам’ятника Сталінові. Але врешті вона стала першою будівлею в країні, яку врятували, перенісши на інше місце. Тож 70 років тому почалася унікальна технічна операція, що ввійшла в історію будівельної справи.
Ранньобарокова каплиця Святої Марії Магдалини стоїть під схилом Летної вже майже чотири століття. Її збудував 1635 року, як вважають, празький архітектор італійського походження Ян Домінік (Джованні Доменіко) де Баріфіс на замовлення пріора шпитального ордену Хрестоносців із червоним серцем, або ще циріаків (нині вже ліквідованого), Яна Хризостома Трембського.
Вона була збудована на тодішньому винограднику монастиря циріаків, що стояв на протилежному березі Влтави. Користувалися нею головно виноградарі з усіх сусідніх виноградників, які тоді росли на схилах Летної, а також плотогони, які, подолавши небезпечні ділянки Влтави, відпочивали тут і дякували Богові за допомогу.
Каплиця пережила Тридцятилітню війну в 17-му столітті і обидві світові в 20-му. Але в 1950-х роках вона опинилася під загрозою знищення.
Після відкриття автомобільного Летенського тунелю 1953 року виникла потреба в транспортній магістралі вздовж Влтави замість вузького набережного проїзду — нині це набережні Едварда Бенеша і Капітана Яроша.
До того ж просто на каплицю мали вийти нові монументальні сходи до пам’ятника Сталінові, який тоді вже будували на пагорбі. Знесення каплиці здавалося неминучим.
Порятунок будівлі запропонував академік Станіслав Бехинє, один із найвидатніших чеських фахівців зі статики будівель і будівельних інженерів-конструкторів. Його команда розробила надзвичайно сміливий як на свій час підхід.
Каплицю зміцнили зсередини дерев’яними конструкціями, ззовні її обійняли сталевими обручами, і під усю будівлю підвели залізобетонний обід. Після цього каплицю встановили на транспортні візки і пересунули по рейках убік на 30,75 метра.
Пересування почалося 2 лютого 1956 року і тривало близько двох днів: каплицю остаточно встановили на нове місце 4 лютого. Там каплицю реконструювали, і вона досі стоїть там як мовчазний свідок технічної сміливості 1950-х років.
Каплиця мала яскраву долю. Після ліквідації ордену циріаків за указом цісаря Йосипа II 1784 року вона тривалий час використовувалася як склад дерева чи вугілля і навіть як голуб’ятник чи кошара.
1908 року її знову освятили і передали Старокатолицькій церкві, що відокремилася від Католицької церкви в 19-му столітті. Ця церква користується каплицею й донині. А ще пражани знають каплицю як місце щорічної різдвяної виставки вертепів, зроблених християнами-арабами — ручної роботи просто з Вифлеєму.
Архітектурний вигляд каплиці походить від Італійської каплиці (Vlašská kaple) в празькому Клементинумі: вона овальна в плані, має внутрішню галерею і прикрашена фресками, що збереглися з часів її побудови. А от кольорові вітражі у вікнах були створені вже після пересування каплиці в 1950-х роках.
Пересування каплиці Святої Марії Магдалини в Празі 1956 року стало першою операцією такого штибу в Чехословаччині. Але значно більше уваги привернуло пересування цілого великого храму в місті Мост 1975 року. Тоді задля видобування вугілля відкритим способом у 1960—1980-х роках було поступово знесене все середньовічне місто.
Майже єдиним, що лишилося від старого Мосту, був готичний храм Внебовзяття діви Марії. Будівлю вагою 12 тисяч тонн відрізали від фундаменту і протягом 27 днів пересунули по рейках на 841 метр.
