«Працюють, поки не доб’ють хлопці чи не розстріляють росіяни». Волонтер привіз до України вже майже 200 авт
Одного дня, через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення Росії до України, Ян Блажек подумав собі: якщо передачу легковиків захисникам України змогли організувати в Польщі чи Литві, чому б цього не зміг і він?
І от в активі його ініціативи «Авта для України» — вже майже дві сотні автомашин, які працюють далі, вже недалеко від лінії фронту. Одна з останніх наразі, яку подарувала родина з двома малими дітьми з Праги, прибула до Ізюму, від якого до фронту кілометрів двадцять.
Катаріна Жарська, яка живе на околиці Праги, готує обід і стежить за меншою дитиною, дволітнім сином — зараз вона у відпустці для догляду за ним. «Мотивація була дуже проста: ми хотіли підтримати Україну в її боротьбі, бо маємо побоювання щодо подальшого розвитку. Так що ми просто зробили те, що можемо», — пояснює вона.
Її чоловік Штєпан Жарський, який як кур’єр розвозить своїм автом замовлення, щоб прогодувати родину, додає про рішення передати машину для України: «Авто, звичайно, годиться і нам, могли його подарувати комусь із родини, але це має сенс».
Спосіб, як допомогти українцям, він виявив випадково і хотів бути певним, що машина не опиниться в перекупників. «Я прочитав статтю про хлопа, який возить авта до України, подивився на його сайт, почитав, що він робить і які має рецензії. Я написав йому, і він за кілька годин відповів. Усі папери і переведення власності оформив він, я не мав із тим ніякої мороки», — розповів чоловік.
То був Ян Блажек — то він збирає в Чехії авта і посилає їх далі. То він створив платформу «Авта для України». «Я не з тих, хто все записує до таблички, але так, якщо прикинути, то вже буде десь майже під двісті авт. Це легковики різного віку і різної якості, але доїдуть на місце і там служать, доки їх хлопці недоб’ють або росіяни не розстріляють», — каже він.
Блажек працює то в Чехії, то в Австрії, організовуючи будівництво і забезпечуючи робітників. «Я такий бізнесмен, який мусить часто працювати й руками. А що стосується України, то це вже трохи заяложена фраза, але я хочу бути з правильного боку історії — щоб діти якось могли сказати, що їхній тато був молодець. І ще через те, що комуністи зробили з нашою родиною», — додає чоловік, який живе в малому селі біля Чеського Крумлова.
Останню наразі партію, цього разу з трьох машин, везе до України група людей, які гуртуються навколо часопису української меншини в Чехії «Пороги». Колоною опікується представниця журналу Тетяна Баланда.
Вона везе авто, подароване родиною Жарських, до Ізюму — військовим, яких вона знає особисто. «Ми домовилися з бійцями, що доїдемо до безпечної зони, передамо їм авта, а вони допоможуть нам дістатися назад до Харкова», — пояснює жінка, яка живе в Чехії вже понад десять років.
«Це не всюдиходи для фронту — в них військові їздять на ротації, або ними користуються для перевезень у місті — просто для якоїсь базової логістики», — додає вона. Ще одне авто вона перед цим доправила своєму братові, який воює біля Херсону.
Біля Ізюму авто від подружжя Жарських передає військовим іще один член чеської волонтерської групи Ладіслав Вртіш — менеджер і співвласник пивоварні Raven. Він практично щомісяця особисто возить допомогу до України. Машину перебирає боєць 3-ї штурмової бригади Василь із позивним Ватра. А чеські волонтери поступово повертаються до Чехії потягом.
