Чи треба посилювати правила автобусних перевезень між Україною та Чехією? І чи можливо це?
У Чехії розгорілася дискусія навколо можливого посилення правил автобусних перевезень між Україною та Чехією. Із заявою, що це необхідно, виступив лідер руху SPD, голова Палати депутатів Томіо Окамура. Він стверджує, що через автобусні маршрути може здійснюватися контрабанда, зокрема товарів військового призначення. Він також заявляє про недостатній контроль за тим, хто в’їжджає на територію країни. Окамура навіть заявив, що при поліції вже створено спеціальну робочу групу, яка працює над цією проблемою.
Щоб перевірити ці твердження, ми звернулися з офіційним запитом до поліції Чеської Республіки. Речник Давід Шен спростовує цю інформацію.
«Цю безпекову тему ми тривалий час відстежуємо та отримані інформації ретельно аналізуємо, а також ділимося висновками на різних робочих рівнях із нашими партнерами. Водночас жодної спеціалізованої робочої групи в рамках Поліції Чеської Республіки створено не було».
Ми також направили офіційні запити самому Томіо Окамурі: на його парламентський e-mail, його помічникові і на офіційну адресу партії SPD — з проханням уточнити його заяви і пояснити, на яких даних вони ґрунтуються. Але на момент виходу матеріалу відповідь не надійшла.
Якщо розглядати ситуацію поза політичною риторикою, певні зміни на ринку перевезень справді відбулися. Після 2022 року пасажиропотік між Україною та країнами ЄС, зокрема Чехією, значно зріс. На цьому тлі збільшилася й кількість перевізників, у тому числі тих, хто працює поза стандартними ліцензованими схемами. За даними галузевих асоціацій, йдеться насамперед про проблеми з нелегальною конкуренцією та обходом правил, наприклад, коли регулярні рейси оформлюються як туристичні поїздки. Це дозволяє перевізникам уникати вимог до ліцензування й контролю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Водночас важливо розрізняти типові порушення і ті загрози, про які говорить Окамура. У таких сегментах ринку справді можуть траплятися перевезення незадекларованих товарів чи готівки або порушення трудового законодавства. Проте на цей момент відсутні публічні дані, які підтверджували б якусь масштабну контрабанду зброї автобусними маршрутами. З погляду контролю за в’їздом, Україна не входить до шенгенської зони, а отже, на зовнішньому кордоні ЄС зберігається перевірка документів. Після в’їзду пересування всередині цієї зони вже не обмежується — це стандартний принцип функціонування шенгену, а не виняткова ситуація, пов’язана з Україною.
Окреме питання — реалізованість можливих заходів. Теоретично держава може посилити контроль за перевізниками, запровадити додаткові перевірки або посилити вимоги до ліцензій. Але такі кроки обмежені як європейським законодавством щодо свободи надання послуг, так і практичними ресурсами контрольних органів. Крім того, експерти попереджають, що надмірне посилення може призвести до зворотного ефекту — зростання тіньового ринку перевезень.
І нарешті, ще один важливий аспект — політичний. Якщо розглядати заяву Окамури під іншим кутом, вона вписується у ширшу лінію його риторики, пов’язаної з безпекою, міграцією та контролем кордонів. У цьому контексті акцент зміщується не стільки на конкретні доведені факти, скільки на формування відчуття загрози та необхідності посилення контролю з боку держави.
Таким чином, ситуація виглядає складнішою, ніж просто суперечка про факти. З одного боку, ринок перевезень справді став менш прозорим і потребує уваги. З іншого, ключові твердження про масштабні загрози безпеці, зокрема контрабанду зброї, наразі не знаходять підтвердження з боку офіційних структур.
