Святовітський скарб у дзеркалі сучасного мистецтва: в Празькому граді відкрилася унікальна виставка
Понад сто середньовічних і ренесансних релікваріїв, картин, фігур і рідкісних текстильних пам’яток зі Святовітського скарбу, а до того й твори сучасних майстрів — у Манежі (Jízdárna) Празького граду відкрилася найбільша цьогорічна виставка «Фрагменти пам’яті: Святовітський скарб у дзеркалі сучасного мистецтва».
Виставку влаштувала адміністрація Празького граду, а головним партнером став Митрополійний капітул храму Святого Віта, який надав для виставки ключові історичні предмети.
Один із головних експонатів — золотий коронаційний хрест, або Хрест-мощовик, виготовлений за наказом чеського короля і римського імператора Карла IV. Він, всупереч назві, не належить до коронаційних клейнодів, але є частиною Святовітського скарбу і є одним із найкоштовніших предметів, які століттями зберігаються в соборі, пояснив історик мистецтва і головний куратор виставки Їржі Файт.
«Золотий хрест-релікварій Чеського королівства є однією з найвизначніших пам’яток Святовітського скарбу. Він первісно був призначений не для собору, а для замку Карлштейн».
Сам хрест є шедевром середньовічного мистецтва. Його золотий корпус прикрашають рідкісні античні й ранньосередньовічні камеї і добре помітний сапфір із рельєфом обличчя Христа. Карл IV наказав вкласти до нього й кілька реліквій, що стосуються Ісуса Христа, розповів Файт.
«Те, що ми бачимо у хресті, є найвизначнішими реліквіями християнського світу, які нагадують нам про останні дні Ісуса Христа на Землі, — так званими страсними реліквіями. В перехресті — частинки дерева з хреста, на якому Христос був розп’ятий. У верхній частині — часточка губки, з якої Христа на хресті, так би мовити, відсвіжували — губку вмочували в оцет, щоб розп’ятий не зомлів і зазнавав болю при повній свідомості. В лівій частині цвях, яким Хреста прикували до хреста, а з протилежного боку частина мотузки, якою його прив’язували до стовпа, коли бичували. А в нижній частині, в чудовому золотому касетному обрамуванні, — два терни з Христової тернової корони».
На виставці близько 160 експонатів. Є там і особливо рідкісний літургійний співаник празького архиєпископа Арношта з Пардубиць 14-го століття, який востаннє виставляли пів століття тому. Такі рукописи виставляються лише як виняток, сказав Чеському радіо співкуратор виставки, канцлер Митрополійного капітулу Владімір Келнар.
Монументальна книга в розкритому вигляді має розміри приблизно пів метра на 80 сантиметрів і важить 15 кілограмів. На її пожовклих пергаменних сторінках чорним і червоним чорнилом записані літургійні співи. Через свою незлічиму цінність книга виставлена в кліматизованому скляному сейфі.
Твори сучасних майстрів
Значну роль у виставці відіграють також твори сучасних майстрів — таких, як Френсіс Бекон, Йозеф Бойс, Едмунд де Вааль чи Ґергард Ріхтер. Їхні твори порушують питання інтерпретації історії, пам’яті й ідентичності, мовиться на сайті Празького граду.
«Художні твори передових світових митців закликають замислитися над ними. Як зрозуміти загадкові будівлі Едмунда де Вааля? Про що розповідають фотографічні документи Йозефа Коуделки? Що говорить нам обернене в минуле дзеркало Ґергарда Ріхтера чи фільмова історія, як зі сну, Юліана Розенфельдта? Тим часом над юдейсько-християнськими традиціями західної цивілізації замислюються праці Марка Воллінґера і Френсіса Бекона. Зловживання владою є спільною темою Ансельма Кіфера, Маґдалени Єтелової і Йозефа Бойса. А чи готові ми взагалі озирнутися назад і повчитися з власного минулого?»
Ідеться не лише про презентацію історичних артефактів, а й про ширше розмірковування над тим, як ми інтерпретуємо історію і яку роль у цьому відіграє мистецтво, кажуть автори виставки, слова яких наведені на сайті Граду.
«Людство здобувало міць розбудовою широких інформаційних мереж, які використовували суспільства і політичні системи для досягнення своїх цілей. Демократичні системи уможливлюють вільний обмін інформацією через незалежні канали, в той час як тоталітарні режими зосереджують інформацію в одному центрі. І на колекцію реліквій із празького собору можна дивитися як на один із сильних комунікаційних інструментів церкви — хоча від його колишньої величі залишилися лише фрагменти».
Виставка працює до 26 липня 2026 року щодня з 10-ї до 18-ї години.
