Коли немає на кого спертися: як самотність за кордоном формує нові жіночі спільноти
Світ давно рухається в бік зростання кількості розлучень, і країни Східної Європи залишаються серед лідерів за цими показниками. Україна серед них. Після початку повномасштабної війни ситуація лише загострилася: розлука, стрес і невизначеність руйнують сім’ї. У Чехії це відчувається особливо гостро. Сюди приїхали тисячі українок із дітьми, часто без чоловіків. У новій країні вони залишаються сам на сам із побутом, документами, роботою і вихованням дітей.
Першою відповіддю на цей запит стають локальні спільноти. У Празі — це, зокрема, групи для мам, які швидко зростають після 2022 року і об’єднують десятки тисяч жінок.
Засновниця такої спільноти «Мамочки Праги» Яна Ломова каже: підтримка необхідна.
«Ідея створити спільноту «Мамочки Праги» з’явилась з особистого досвіду. У певний період мого життя мені самій дуже не вистачало підтримки та спілкування. Особливо, коли у мого сина були складнощі і я шукала відповіді на свої запитання. Я писала в одну загальну групу, де були і чоловіки, і жінки, але, чесно кажучи, там було складно отримати саме ту підтримку, яка мені була потрібна. Дуже не вистачало саме жіночого розуміння. Потім одного разу я побачила пост дівчини, яка написала, що їй самотньо, що вона нещодавно приїхала і хоче познайомитися з кимось, щоб просто піти на каву. І під цим постом було… Близько 300 коментарів. Майже всі від жінок. І я тоді подумала, що якщо так багато жінок відгукується, значить ця потреба не тільки в мене».
Але така допомога залишається хаотичною і залежить від випадку. І саме з цього відчуття нестачі системності народжується наступний крок — Sisterhood: ідея, яка виросла з власного досвіду.
Валерія живе в Празі з 2008 року. Вона переїхала сюди з Криму одразу після закінчення університету, маючи диплом психолога, контракт на мовні курси і одну валізу. Ідея платформи, де жінка може отримати допомогу від іншої жінки, з’явилася у Валерії приблизно два роки тому. Але тоді вона активно працювала в благодійній організації, яка допомагала українським дітям і матерям, і паралельно працювала на повну ставку. Проєкт довелося відкласти.
Повернутися до цієї ідеї її змусили не лише обставини, а й технології. За останні роки з’явилися інструменти, які раніше були недоступні або занадто дорогі. Зокрема, системи ідентифікації користувачів. Сьогодні ID-верифікація стала значно простішою і дешевшою, а це означає, що можна створювати безпечні цифрові спільноти, де люди довіряють одне одному. Саме це стало тригером, розповідає Валерія Шауро.
«Я створила сайт на «Тільді» за 8 годин за допомогою ШІ та запустила його 17 квітня. Також 17 квітня я написала один пост у фейсбуці у празькій групі експатів англійською мовою. І протягом вихідних безперервно відповідала на повідомлення та коментарі. Я отримала величезну кількість позитивних відгуків і багато лайків. Жінки писали мені в особисті повідомлення, пропонували допомогу. Зараз, через тиждень, у мене близько 300 листів від реальних жінок, які хочуть знати, коли проєкт запуститься».
З’явилося відчуття, що зараз ідеальний момент для запуску. Sisterhood — це не класичний стартап у звичному сенсі. Це спроба перевести неформальну жіночу підтримку в системний формат.
Ідея проста: створити простір, де жінки можуть допомагати одна одній у реальному житті. Йдеться не про абстрактну «підтримку», а про конкретні речі: допомогти з дитиною, вирішити побутову проблему, знайти контакт, підказати, підтримати розмовою. Те, що зазвичай робить близьке оточення, але якого часто просто немає. І, каже Валерія, вже є й міжнародна зацікавленість.
«Я також зробила пости в інших жіночих спільнотах, не лише в Празі, а й в Іспанії та міжнародних жіночих спільнотах. І там також відгукнулася велика кількість жінок, які готові допомагати, які вважають, що ця ідея актуальна, корисна і потрібна. Це дуже надихає і дає мені надію, що проєкт може бути не лише празьким, а й міжнародним».
На відміну від багатьох схожих ініціатив, цей проєкт не залишився на рівні задуму. Команда почала формуватися дуже швидко. За словами Валерії, вже зараз є люди, які готові залучатися до роботи буквально негайно: «засукати рукави і робити». Це ще один показник того, що запит на такі проєкти існує не лише серед користувачів, а й серед тих, хто готовий їх будувати.
Попри соціальну значущість, Sisterhood не планує робити ставку на державне фінансування. Робота Валерії в благодійній організації показала, що державні механізми — це довго, складно і часто неефективно, якщо потрібно діяти швидко. А для такого проєкту швидкість критично важлива. Тому зараз команда шукає альтернативні джерела фінансування, які дозволять запустити платформу без затримок і компромісів.
Історія локальних груп у Празі показує, наскільки гострою є потреба в підтримці. Історія Sisterhood — це вже наступний рівень: спроба зробити цю підтримку не випадковою, а доступною завжди.
Світ, у якому жінки все частіше залишаються самі: через війну, розлучення чи міграцію, формує новий запит. І відповідь на нього все частіше приходить не від держави і не від традиційних інституцій, а від самих жінок.
