Еміл Колбен і його спадщина: 130 років його славетному заводові і 25 років станції метро його імені
130 років тому у Височанах почалася історія заводу «Колбен і Ко.», який пізніше став промисловим серцем Праги і символом чеської електротехніки. А 25 років тому по сусідству відкрилася станція метро Колбенова, яка несе ім’я засновника заводу і пам’ять про його промислову спадщину. Дві річниці, що зійшлися на одному тижні, нагадують не тільки про славетне минуле, а й про драматичні зміни району, де колись гули турбіни, а нині ростуть сучасні житлові квартали.
Коли Еміл Колбен засновував 1896 року у Височанах, тоді ще містечку попід Прагою (понад сто років тому Височани стали частиною Праги), свою фірму «Колбен і Ко.» (Kolben a spol.), він уже мав досвід, якого тоді в чеських землях не мав ніхто. За деякими даними, фірма була створена 9 червня 1896 року (щоправда, інші джерела наводять дату 29 жовтня того року).
Він співпрацював із Николою Теслою, був помічником Томаса Едісона, став керівником технічного відділу Едісонової компанії і привіз із Америки додому такі знання, які дозволили йому створити підприємство світового рівня.
Колбенова мрія, яка змінила чеську промисловість
Його завод почав роботу як мала електротехнічна майстерня. І за кілька десятиліть вона виросла в промисловий колос, який виробляв електромотори, електрогенератори, турбіни, локомотиви, трамваї чи обладнання для електростанцій.
Колбен був провидцем — він першим у чеських землях став використовувати електричні підойми, пропагував змінний струм і зумів поєднати науку з промисловою практикою.
Після кількох об’єднань із іншими машинобудівними компаніями виникла славетна марка Чеськоморавська-Колбен-Данек, або просто ЧКД. Машинобудівний велетень ČKD став однією з опор чехословацької промисловості, який працював під гаслом: «Виробляємо все — від шпильок до локомотивів».
У 1930-і роки до його продукції додалися літаки, танки і тролейбуси. Колбен був його генеральним директором, потім заступником голови правління і належав до найславетніших підприємців своїх часів.
Єврей за національністю, Колбен відмовився емігрувати, коли нацистська Німеччина окупувала спочатку Судети, а потім і всю Чехію. Після окупації його через походження змусили залишити ЧКД. 1943 року він помер у віці 80 років у концтаборі-гетто Терезіні.
Метро як символ нових часів Височан
Коли 1998 року в Празі відкрили нову ділянку метро від станції Чеськоморавська (це теж пам’ять про одну зі складових, які створили фірму ЧКД) до станції Черний Мост, станція Колбенова через брак фінансів іще не була добудована. Її завершували вже під час роботи лінії B.
І лише 8 червня 2001 року її двері вперше відкрилися для подорожніх. Станція, що несе ім’я промисловця, завод якого стояв за кілька кроків від неї, стала символом змін у районі.
І ці зміни зараз видно з першого погляду. Замість колишніх цехів ЧКД стоять сучасні житлові й офісні будинки, студентські гуртожитки й громадські простори.
Височани стали одним із найдинамічніших за розвитком районів Праги — і станція метро Колбенова є його природним центром.
Від промислового велетня до сучасного кварталу
«Колбенка», як лагідно називали завод, прожила драматичне життя. За Першої світової війни компанія перейшла на виробництво зброї, під час окупації там робили для німецького війська винищувачі танків, відомі як Hetzer. Після війни фірма була націоналізована і стала одним із найбільших підприємств комуністичної Чехословаччини. Одне з її підприємств — ČKD Tatra — виробило близько 14 тисяч трамваїв Tatra T3, які досі їздять низкою міст Чехії і добре знані і в Україні.
Але після падіння комунізму 1989 року почався швидкий занепад фірми соціалістичного зразка, продукція якої була орієнтована в першу чергу на «країни соціалізму» і невдовзі втратила свої ринки. Величезні території підприємства у Височанах були покинуті й занепадали.
Та сьогодні вигляд порожніх виробничих будівель уже не ріже око. На їхньому місці на вулиці Колбеновій росте новий сучасний квартал імені Еміла Колбена, що поєднує житло, канцелярські приміщення і громадські простори. Про промислове минуле нагадують тільки деякі збережені об’єкти.
