Я працюю в чеському колективі — що мене дивує та подобається. Реальні історії українок
Як виглядає робота в чеських колективах і що найбільше дивує українок, які там працюють? Від спокійнішого ритму та менш формального дрес-коду до чітких робочих меж і довіри в команді — у різних професіях вони відкривають для себе нову корпоративну культуру.
Анжела Холодняк уже майже чотири роки працює водійкою автобуса в Остраві. Після курсів, де вона опанувала нову професію, потрапила в новий колектив зі своїми правилами. Найбільше її вразив неквапливий робочий ритм і загальне ставлення до часу в чеських колег.
«Вони так не заморочуються, можна сказати, як українці. І дуже велика така відмінність — у них на все є час, вони не поспішають. Якщо порівнювати життя в Україні і в Чехії, мені це дуже подобається, тому що я така, по суті, людина лінива, я хочу зробити все добре з першого разу, щоб не переробляти. А в них такого нема — не поспішай, маєш час. Дуже радо б перейняла цю рису менталітету, я б так назвала. І дуже-дуже-дуже мені це подобається».
За словами Анжели, водії громадського транспорту в Чехії щороку проходять обов’язкові навчання та підтверджують свою кваліфікацію. Вона каже, що процес зазвичай відбувається у невимушеній атмосфері і без стресу, хоча й передбачає тестування та перевірку знань.
«І в паузах ми можемо спілкуватися, але туди, буває, приходять зовсім незнайомі люди. На останніх навчаннях один чоловік дуже голосно хропів під час навчання. Тут це відбувається весело, легко, невимушено. І тут, коли ти приходиш на навчання, там є чай, кава, можна підігріти їжу, випити кави. В Україні в нас такого, на жаль, не було.
У законі передбачено, що щороку потрібно проходити навчання. А кожні п’ять років ти отримуєш підтверджувальний документ про проходження всіх курсів. Це підвищення кваліфікації та підтримання професійних знань. Після кожного такого навчання ми складаємо комп’ютерні тести. Їх обов’язково потрібно здати. Якщо не склав — на роботу вийти не можеш».
Ще один приклад роботи в чеському колективі — досвід Ганни Вороніної, яка працювала у компанії GONET.TV. Вона була єдиною українкою в команді та відповідала за трансляцію українських телеканалів. Одним із перших відкриттів для неї став демократичний підхід до зовнішнього вигляду працівників і більш невимушена корпоративна культура.
«Люди на роботу приходили не як на якусь подію, а часто можна було побачити, як шеф у костюмі, в сорочці, але в домашніх капцях, і це так затишно, така спокійна атмосфера створюється, і прагнення керівника колективу за допомогою активностей об’єднати, як він один раз сказав: «Ну давайте, давайте там, підемо, відпочинемо, потім трохи вип’ємо і зробимо якусь «сранду», якийсь жарт, щоб було потім що обговорювати на наступний місяць, щоб було з чого кепкувати».
Ганна розповідає, що тімбілдінги в компанії проводять приблизно раз на два місяці. Це зазвичай виїзні активності, які суттєво відрізняються від традиційного українського формату корпоративів, де часто домінує застілля. У Чехії ж акцент зроблено на спільному досвіді, русі та командній взаємодії.
«Це може бути якась спортивна подія, активність для всього колективу, це може бути театр, якесь спортивне змагання, картинг, поїздка в гори на лижі, просто похід якийсь, прогулянка дуже довга тривала, їзда на велосипедах за межі міста, тобто якась насичена активність, яка потім закінчується спільною вечерею, де всі можуть спокійно поспілкуватися, роззнайомитися, якщо є якісь новачки. Вони дуже завзято змагаються, на картингу, наприклад, всі досвідчені водії, і дівчата, і хлопці, і хто ж займе перше місце, і вони так прямо за це переймалися, тобто вони цим всім живуть. І дійсно, що відрізняє чеський народ від українців, — що тут набагато більше спорту, він більше в житті, вони мають різні види спорту, не проблема зібратися пограти в волейбол, не проблема поїхати покататися на лижах, на велосипедах, ніхто там не помирає через пів години».
Щодо святкування днів народження на роботі Ганна каже, що в її колективі це відбувалося досить просто й невимушено — без урочистостей чи офісної помпезності.
«Зазвичай іменинник приносить якесь частування на весь колектив. Якісь «хлебічки» на кшталт бутербродів або тістечка. Одного разу дівчина з Хорватії випекла свою традиційну національну випічку. Просто в обідню перерву всі збираються, іменинник всіх пригощає, всі по черзі вітають, чогось бажають. На весь колектив відкривається одна пляшка шампанського чи вина. Чисто символічно всі випили, привітали, ніякої особливої помпезності, але всі з найкращими побажаннями, дружньо вітають з днем народження».
Ще один погляд на чеську корпоративну культуру — досвід Ніни Сергієнко, яка працює асистенткою педагога у місті Гавіржов. Вона каже, що була приємно здивована організацією навчального процесу й більш розслабленою атмосферою у школі, ніж очікувала. Окремо вона відзначає підхід вчителів до зовнішнього вигляду.
«Вони ходять на роботу в зручному одязі, в тапочках, часто в легінсах. Тобто ми звикли ходити на роботу як на свято, тим більше, це школа, звикли, що вчителі завжди ходять на підборах з гарними зачісками, а тут просто ходять жінки різної комплекції, в зручних легінсах, зі свистками на шиї. Я думала, що, можливо, це фізкультурники в школі, а це були звичайні вчительки».
За її словами, у колективі — спокійна комунікація та високий рівень довіри. Робочі питання вирішуються без емоційного тиску, а кожен працівник сприймається як професіонал, якому довіряють результат.
«Робочі питання обговорюються без зайвих емоцій, проблеми завжди намагаються вирішувати через діалог. Не прийнято кричати, ніколи не принижують колег — це дуже важливо. Прийшов на роботу — тебе вже вважають спеціалістом у своїй справі і практично очікують від тебе професійного виконання роботи, і ніхто тебе майже не контролює. Довіра — це 100%».
Ще одна важлива риса, на яку звертає увагу Ніна, — це чітке розмежування роботи та особистого життя. Після завершення робочого дня працівники не залишаються на зв’язку і не виконують робочих завдань поза графіком.
«Закінчився робочий день — ніхто не очікує, що ти візьмеш слухавку, що ти відповіси на електронний лист. Чіткі рамки. О сьомій годині починається робота, і педагог відповідає на питання батьків лише в робочий час — до третьої години. Після завершення зміни ніхто не пише і не телефонує».
