Українські біженці в Чехії: «від надзвичайної приязності до недовіри й навіть ворожості»
Жозефін Брів, докторантка соціології в Університеті Бордо у Франції і асоційована дослідниця в CEFRES — Французькому центрі досліджень у соціальних науках у Празі, — вже кілька місяців здійснює порівняльне дослідження щодо вивчення, сприйняття і аналізу війни Росії проти України і в університетах, і в ЗМІ Чехії і Франції. В перебігу регулярних відвідин Чехії вона опитує вчених, дослідників і журналістів, щоб зрозуміти, як бачать цю війну з чеської перспективи і що відрізняє це бачення від перспективи французької. Про своє дослідження вона розповіла в інтерв’ю для Radio Prague International.
Чому Жозефін Брів вирішила порівняти ставлення до «українського питання» у Франції і Чехії?
«Я хотіла зрозуміти, що діється на європейському рівні, не лише на французькому. Я хотіла зробити приблизне порівняння між Західною і Центральною Європою — чи мають вплив на це ставлення національні особливості. Я хотіла побачити, чи в Чехії той факт, що ця країна прийняла після 2022 року найбільше українців у відношенні до власного населення, і той факт, що ця країна сама зазнала вторгнення в 1968 році, змінює щось у ставленні до війни Росії проти України».
І, за її словами, деякі моменти виявилися не такими, як вона уявляла.
«Про вторгнення 1968 року я чула менше, ніж очікувала… Про нього рідше згадували як про причину, чому Чехія прийняла стільки українців, чи що Чехія могла краще розуміти досвід України завдяки паралелі зі вторгненням до Чехословаччини 1968 року. Я чула про це менше, ніж очікувала. Чехи рідше згадували про це».
За словами дослідниці, яка вперше приїхала до Чехії наприкінці 2024 року, їй розповіли, що про вторгнення 1968 року до Чехословаччини військ СРСР і країн-сателітів Радянського Союзу частіше згадували попередніми роками, 2022 і 2023-го, але відтоді ситуація змінилася.
«Навіть громадська думка в Чехії дещо змінилася, пройшовши від цілком незвичайної приязності до українців до більшої недовіри і навіть трохи до ворожості до українських біженців».
Як каже Жозефін Брів, її увагу привернула ще одна помітна різниця між Францією і Чехією стосовно України і українців.
«Історично в Чехії українознавство розвинене набагато більше, ніж у Франції… Тому в Чехії є більше експертів із питань України, особливо фахівців із української мови. Це вже становить важливу різницю: тут, у Чехії, українську вже вивчали, на відміну від Франції».
Дослідниця вивчає також ситуацію в засобах інформації в Чехії і Франції і тут теж бачить значну різницю.
«Я звернула увагу, що більшість чеських журналістів, які працюють в Україні, говорять українською чи російською і працюють без помічників-«фіксерів» — і завдяки знанню країни і мов, і з економічних причин — адже послуги «фіксерів» і перекладачів коштують дорого. У Франції ж, крім кількох постійних кореспондентів чи позаштатних працівників, які базуються на місцях, французькі журналісти набагато більше залежать від перекладачів і «фіксерів». У соціології журналістики це змінює дуже багато у виробництві інформаційного продукту, бо з’являється посередник. Це полегшує деякі речі, але також може створити відстань».
Жозефін Брів щойно згадувала про певну ворожнечу, яка почала з’являтися в Чехії у ставленні до українців, і каже, що непокоїлася з цього приводу під час парламентських виборів у Чехії минулої осені.
«Востаннє я перебувала в Чехії в жовтні й листопаді 2025 року, тобто якраз перед виборами, під час них і після оголошення результатів. І було про що непокоїтися. Нині я опитую чеських фахівців про те, що насправді змінилося від часу приходу до влади уряду Андрея Бабіша. І люди, з якими я зустрічалася, кажуть, що наразі великих змін вони не бачать. Вони переважно хочуть побачити, за що насправді проголосують і які рішення втілять. За їхніми словами, тут усе ще немає відчуття справжнього поділу на «до» і «після»».
А ще, каже французька дослідниця, її чеські співрозмовники вважають, що Франція менш занепокоєна через війну Росії проти України.
«Так, це лунає часто: «Ви ж там далеко, ви не усвідомлюєте всього такою мірою». Але серед науковців також є значна співпраця між Францією, Чехією і Україною… Ця співпраця дає нам можливість подолати цю різницю у сприйнятті і поєднати наші ресурси, щоб спробувати краще зрозуміти Україну і здобути якомога точніші, наскільки можливо, знання про цю війну».