Петр Павел: Не забуваймо про Україну!
Президент Чехії вважає, що так звана «втома від війни» — цілком природна річ, але не можна забувати, що ця війна Росії проти України триває, що треба робити все, аби вона скінчилася, і бути солідарними з тими, хто потерпає від неї.
У недавньому інтерв’ю станції Radiožurnál Чеського радіо Петр Павел висловив думку, що Чехія мала б стати членом нової українсько-європейської ініціативи протибалістичної оборони, в якій, крім України, об’єдналися ще дев’ять країн, щоб поєднати досвіт, здатності і можливості України в цій галузі з можливостями і джерелами її європейських членів.
«Якщо сказати дуже спрощено, то це трохи ніби обмін, коли, з одного боку, європейські країни отримують досвід, який українці здобули часто через значне число втрачених життів — досвід, якого, на жаль, інакше здобути не можна. І ми маємо таку розкіш, що можемо цей досвід отримати, а їм в обмін за це надати і наші джерела, і, наприклад, виробничі можливості, щоб вони могли ці засоби для оборони від балістичних ракет використовувати більшою мірою і могли врятувати більше власних життів. Думаю, це не лише шляхетно з погляду загальних цінностей, але й дуже прагматично, коли подивитися на потреби України і наші власні».
Чеський президент розуміє ситуацію, що складається нині: «коли чогось занадто багато, треба це якось заблокувати, щоб воно нас не знищило». Своє інтерв’ю він дав, перебуваючи на музичному фестивалі Colours of Ostrava наприкінці минулого тижня.
«Те, що називається втомою від війни, — цілком природна річ, і немає сенсу думати, що ми через це погані, бо це відчувають усі. З іншого боку, цей конфлікт усе ще триває, все ще помирають люди, вони все ще втрачають незліченні цінності, і кінця цьому не видно. Цей конфлікт впливає на нас, чи погоджуємося ми з цим, чи ні. Важливо жити далі, бо життя йде далі — не тільки в нас, а й в Україні. Люди розважаються, бо мусять, звичайно, отримати якесь полегшення від того тиску, під яким вони перебувають, вони одружуються, народжуються діти, і життя йде далі. Але це не означає, що ми не мали б думати про те, що той конфлікт усе ще триває, що ми не мали б робити все для того, щоб він скінчився за осяжний час. Це означає: можемо розважатися, це цілком в порядку, — але як тільки ми повернемося до звичного життя, то будьмо солідарними і думаймо про тих, хто не може собі дозволити таку розкіш, як комфорт і безпеку».
