Можливо, ви навіть не чули про нього: Disc Golf
Для багатьох українців переїзд до Чехії став знайомством не лише з новою мовою чи з незвичностями в побуті, а й із видами спорту, про які раніше вони майже не чули. Те, що в Україні могло здаватися екзотикою, вимагати значних витрат або спеціальної інфраструктури, тут часто виявляється цілком звичайним і доступним захопленням — від керлінгу та стрільби з лука до парапланеризму й диск-гольфу.
У Чехії діють десятки клубів стрільби з лука. Чеський союз об’єднує близько 80 клубів і понад дві з половиною тисячі спортсменів. Є курси керлінгу для дітей і дорослих, де новачкові не потрібно купувати власне спорядження. А парапланеризму можна навчатися у мережі офіційно зареєстрованих літних шкіл.
Особливо показовий приклад — диск-гольф. Правила нагадують звичайний гольф, але замість м’яча і ключки використовується пластиковий диск. Його потрібно за якомога меншу кількість кидків закинути у спеціальний металевий кошик із ланцюгами.
За каталогом міжнародної асоціації PDGA у Чехії є понад сто майданчиків для диск-гольфу. Частина розташована просто у міських парках. Тобто для першої гри не потрібні ані дороге членство у клубі, ані спеціальний стадіон.
Саме у Чехії цей спорт відкрив для себе українець Руслан Сакал, який живе у Празі. У міжнародній базі диск-гольфу він зареєстрований як український гравець. У чеських турнірах Руслан почав виступати у 2024 році. Відтоді взяв участь у 18 офіційних змаганнях і тричі перемагав у своїх категоріях.
«Як я дізнався про диск-гольф? Доволі смішна історія: гуляючи одним із парків, я помітив, що там встановлені якісь дивні кошики. Вони і на смітник не схожі, і призначення не міг зрозуміти, для чого вони, але, зрозуміло, було видно, що їх там цілеспрямовано встановили, тому що вони серед полів, між трави були якось організовані. Я запитав одного знайомого чеха, що це за кошики, для чого вони в цих парках. Я такого ніколи раніше не бачив. Він розповів мені про диск-гольф. Я ще посміявся. Гольф знають всі, а що там робить слово «диск»? І додатково він запропонував мені: в нього є колега, який часто грає в диск-гольф, вважає себе професіоналом, і він може домовитися про те, що ми якось зустрінемось у суботу, і мені дадуть диски, і ми просто пограємо. Перший раз домовилися, зустрілися, мені сподобалося, і одразу мені запропонували: якщо мені подобається, якщо я хочу, то можу частіше з ними грати, вони залюбки мене навчать. А для мене це була взагалі додаткова можливість поспілкуватися з кимось, тому що після переїзду в Чехію, вибачте, я доволі ізольований був, з українцями майже не спілкувався, робота в мене віддалена, тому через інтернет із чехами теж знайомств поки що не було. І тому це золотий шанс і спілкування отримати додатково, практика в мові, і на свіжому повітрі, і походити по парках, покидати диски, що-небудь. Так в мене і почалося.
Далі, після регулярних тренувань, я не згадаю точно коли, це було три місяці, можливо, чотири місяці, — я дізнався, що це, виявляється, дуже популярна гра в цьому світі, а в Чехії вона взагалі на широку ногу: є ціла асоціація, є турніри, які регулярно проходять, є вебсайти, на яких ти можеш шукати свої турніри, турніри на таблицях. І я спробував піти на перший турнір. Звісно, було спочатку дуже страшно. Загалом для мене турнір — це було, що, можливо, там тільки якийсь професійний рівень треба, а я тут новачок, який буквально три місяці кидає. Але нічого, цікаво, що було. Я зареєструвався. Перший турнір добре пам’ятаю, це було на Ладогонці. І після турніру який я щасливий прийшов! Навіть не на самому турнірі, звісно, я посів, здається, останнє місце, — але на турнірі ти граєш маленькими групами людей, вони називаються флайти, наскільки мене тепло прийняли, хоч це чехи, звісно. Умови, які доволі погано знаю, плюс ми знаємо, цим теоретично не цікаво зі мною буде, але кожен намагався мені щось підказати, а як краще, як не краще, якісь правила, які мені варто знати, що мені варто подивитися на ютуб-каналі, де показують техніку. Плюс деякі з них порадили мені школу вихідного дня, де Любомір Вітсан, він так само гравець диск-гольфу, який альтруїстично, на загальних засадах, може допомогти поставити якусь техніку. Паралельно, вони зі мною потренуються або візьмуть мене до себе на тренінг. Я просто захотів цього всього, так і почалося моє життя з диск-гольфом».
Чи є диск-гольф в Україні?
«Ні. По-перше, я ніколи про таке не чув. І от коли вже активно почав грати в Чехії, я прямо цілеспрямовано почав шукати інформацію взагалі, чи існує диск-гольф в Україні. На жаль, там доволі сумно. Я не згадаю зараз, скільки, але на всю Україну було три диск-гольфові поля. Для порівняння, є мобільний застосунок, він дуже популярний в цьому світі, він називається udisc. Там можна знайти карту всіх доступних тобі диск-гольфових полів, плюс під час гри там записують результати гри, що дуже зручно. Так от, рік тому в Чехії, а Чехія доволі маленька країна, диск-гольфових полів було більше ніж 200. Тільки в Празі, в одній Празі їх було 9, якщо я не помиляюся.
А в деяких північних європейських країнах, таких, як Фінляндія, де диск-гольф дуже поширений, полів для гри взагалі буде кілька сотень, якщо до тисячі не доходити. В Україні, коли я дивився, було, здається, три поля. Це на всю Україну. Навіть ті турніри, які там проходять, виявляється, вони є, — але, звісно, вони дуже рідко проходять і дуже мала кількість людей бере в них участь. Я навіть не уявляю, де вони купують диски, як вони про ці турніри дізналися. Але такої можливості апріорі немає. І то, якщо в Києві, здається, облаштували диск-гольфове поле рік чи півтора тому, але це Київ, але в межах цілої країни це не варіант».
Історія Руслана добре показує різницю не стільки між самими видами спорту, скільки між можливістю їх спробувати. Керлінг, наприклад, існує і в Україні. Але в Чехії новачок може просто записатися на відкритий курс. У Празі такі заняття проводять для дітей і дорослих, а після одного з курсів частина учасників навіть створила власну аматорську команду. Схожа ситуація зі стрільбою з лука. Тут це не лише олімпійський спорт для професіоналів. По всій країні працюють десятки місцевих секцій і клубів, від Праги та Брна до невеликих міст.
А для українців особливим випадком став парапланеризм. Через війну можливості для цивільних польотів в Україні різко обмежені. У Чехії ж працюють офіційні школи, де можна пройти підготовку від перших занять до отримання пілотської кваліфікації. Letecká amatérská asociace веде окремий реєстр таких навчальних центрів у різних регіонах країни.
Утім, для того, щоб знайти новий спорт, не обов’язково підніматися у повітря. Іноді достатньо побачити у сусідньому парку людей, які кидають пластикові диски у дивні металеві кошики. Для Руслана це вже давно не просто розвага. Він почав їздити на турніри по Чехії, змагатися з місцевими гравцями і став частиною спільноти, про існування якої раніше майже не знав.
Чехія і диск-гольф — наскільки це легко?
«Це взагалі окрема тема. Ви знаєте, якщо так розповісти, наскільки Чехія молодці, вони це зробили доступним. Почнемо з того, що в диск-гольф ти можеш грати практично в будь-якому парку Чехії. Не 100%, я точно знаю, що в парку Стромовка в Празі немає можливості, але в більшості парків є. При вході до кожного парку ви можете побачити доволі велику табличку, яка каже, що в цьому парку є диск-гольфові поля, там описані загальні правила, як в нього грати, і розміщена карта лунок. Це навіть людина, яка ніколи не чула, не бачила про диск-гольф, просто вийшовши до парку, це все побачить і для неї вже є якась інформація. Тобто, є така прикольна річ, якою ти можешь користуватися. На деяких курсах — поле, де можна грати, називається курсами, — здається, я бачив біля екоцентру, там взагалі є інформація, що якщо ти хочеш спробувати диск-гольф, то можеш звернутися на острівець інформації і просто взяти в них диски пограти. У вас є дуже багато інформації в кожному парку, оці таблички. У вас є інформація в інтернеті з якимись заохоченнями. Навіть якщо це не буде професійний рівень, ви можете спробувати просто з друзями, з сім'єю пограти. Вам достатньо купити три диски. Диски, я бачив, продаються. Є спеціалізовані магазини, але навіть якщо ви зайдете в Decathlon, вони там продаються комплектами. В принципі, у диск-гольф можна з одним диском фризбі зіграти, але все ж таки, якщо ви плюс-мінус хочете насолодитися грою, вам варто купити стартовий набір, там буде три диски. Для професійної гри знадобляться інші набори по 10, 15 дисків. Але для початку трьох дисків буде достатньо.
Більше нічого, великих витрат не потрібно. Одяг — буквально будь-який, який ви можете взяти на природу, з розрахунком на те, що ви будете або по полю ходити, можливо, в лісок якийсь зайдете. Якщо погана погода, то, звісно, може бути трішки брудно. Вода із собою. Так що старт для цього абсолютно мінімальний. А захват — тому що гра підходить абсолютно для цілої сім’ї: ви можете з дітьми прийти і це буде повно радості, можете з друзями. І найголовніше: навіть якщо сам, в мене часто таке бувало, якщо я з дисками виходив на поле, а люди там доволі часто тримаються маленькими групами — по дві, по три людини, або більшими групами, і от, бачите, без дисків, і завжди оце: «А, люб’язний. Привіт! Привіт!». А якщо ти сам, дуже часто можуть просто запропонувати приєднатися до них. Спільнота настільки дружня, що не настільки навіть на турнірах показується, а просто на диск-гольфових полях під час тренування. Завжди підійдуть, запитають, як ведеться гра, не ведеться гра. Якщо ти сам, можуть запропонувати або приєднатися до тебе, або тобі приєднатися до них. Це настільки захоплює.
Стосовно інших українців в диск-гольфі, то коли я почав активно ходити по турнірах, приблизно два роки я практично в кожному турнірі дивився список зареєстрованих гравців. Я намагався видивитися якісь українські імена. Мені надзвичайно було цікаво, чи я єдиний українець. Не скажу за всю Чехію, тому що туди — Моравія, я не їздив, далеко добиратися на турніри. Але Середньочеський край — це основна празька материнська диск-гольфова ліга Čedak, а я за два роки не бачив жодного українця. Мені навіть здавалося, що я взагалі, найімовірніше, єдиний українець, або, принаймні, вони не були зареєстровані. І тільки у 2024 році, я не згадаю, що це був за відкритий турнір, але один із великих турнірів, коли з’їжджаються сили Чехії, до мене підійшов один знайомий чех і сказав, що він у флайті грав з українцем. Але це вже було рік тому. Так що українців я бачив тільки один раз, ось цей випадок, про який я кажу, і один раз це був вже міжнародний конкурс, він проходив у Конопішті — Кonopiště Open, туди з’їжджалися гравці з усього світу. І там справді була українська команда, вони приїхали з Польщі, потім я підійшов до них познайомитися і подивився їхній інстаграм, Там справді є в Україні небагато, але сильних гравців, які їздять світом по турнірах. В Україні зробили аналог Чеської асоціації диск-гольфу, вони якось їм допомагають, спонсорують. Але мало українців я бачив».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Переїзд до іншої країни зазвичай означає втрату звичного способу життя. Але іноді він відкриває й речі, про які людина раніше просто не замислювалася. Спорт, який вдома здавався занадто дорогим, рідкісним або просто невідомим для вас, у Чехії може виявитися секцією неподалік дому, відкритим майданчиком у парку або заняттям, на яке можна записатися на найближчі вихідні. Можливо, що саме так починається нове захоплення.
