Одностатеве партнерство: весілля чешки та українки, які в Чехії стали парою
У січні цього року в Чехії набули чинності зміни до Цивільного кодексу, які значно розширили права одностатевих пар. Відтепер вони можуть укладати партнерство, майже ідентичне до шлюбу. Однак, навіть попри законодавчі гарантії, прийняття з боку суспільства — не завжди даність. Історія Марки та Алекс — це історія кохання, яке подолало мовні бар’єри, страхи й упередження. Одна — чешка, інша — українка. Вони познайомилися випадково, але майже одразу зрозуміли: між ними — щось особливе.
Уперше вони побачили одна одну в ресторані. Алекс прийшла туди на ділову зустріч, а Марка працювала офіціанткою. Як з’ясувалося пізніше, обидві одночасно помітили одна одну, але соромилися почати розмову.
Алекс: Мені тоді здалося, що це Лара Крофт. Реально, в мене було таке перше відчуття, тому що у неї була чорна стрижка, коротке волосся, татуювання. Ці туфлі чорні, уніформа була чорна, вона була довгонога, тонка, сильна. Я її побачила і подумала: така жінка на мене ніколи не подивиться. Це не мій левел, це просто левел-ап 100%.
Перший крок зробила зазвичай сором’язлива Марка. Коли колега Алекс на хвилину залишив її за столом, Марка наважилася підійти та запропонувала обмінятися номерами телефонів.
Марка: Алекс там сиділа сама. І я підійшла. Взагалі не знаю, чому. Я взагалі не знаю, як в мене це вийшло. Я підійшла до Алекс і запитала, чи можу я їй дати свій номер телефону. Звісно, спочатку я представилась, ми потиснули руки, обмінялися телефонами і я втікла. Тому що для мене це був величезний стрес.
На той момент Алекс уже мала шлюб за плечима, в якому народила двох синів, і встигла пережити болісне розставання з дівчиною, заради якої переїхала до Чехії. Стосунки з Маркою стали для неї новим початком — з побаченнями, знайомством із дітьми, спільною відпусткою. І зрештою — з освідченням.
Алекс: І вона, значить, витягла обручку, не стала на коліно, ми сиділи на лавочці, вона дуже переживала, вона дуже з цього стресувала, я бачила, як трясуться руки, як вона намагається вибрати слова, щоб щось так якось сказати, донести свої почуття, і це було дуже дуже ніжне, дуже таке тендітне, і дуже дивне відчуття. Але перше, що я її запитала: ти впевнена, ти прямо вирішила, тому що ми дуже давно знайомі, і в мене діти, ти впевнена, що цього хочеш? І так, вона залишилася при своїх думках, і одружилися ми через рік.
Весілля відбулося в мерії Брна, в колі найближчих друзів. Через пандемію святкувати в ресторані не вдалося, тому дівчата влаштували імпровізоване свято на подвір’ї будинку.
Для Алекс це було друге весілля, а для Марки — перше. Вона сама зробила райдужний торт, паперових журавликів, що асоціювалися у Алекс із домом, та навіть весільний букет… з броколі, який мав для Алекс особливе значення. Ще до знайомства з Маркою вона працювала в супермаркеті і, розкладаючи овочі, часто брала в руки броколі та уявляла себе нареченою.
Алекс: І кожного ранку брала цей качан броколі. Стояла перед дзеркалом. Казала: ну так, я буду найкрасивіша nevěsta. І я цю історію розповідала Марці. І вона принесла мені реально замість квітів броколі. І я була з броколі, з білою пов’язочкою. І все, що робилося, було її руками. І це було дуже круто. Насправді, моя задача була тільки одна: мені треба було взяти комбінезон весільний, каблуки і прийти. Це було все.
Чеська Республіка дозволила одностатеві партнерства ще у 2006 році, але лише з цього року, після змін у Цивільному кодексі, такі союзи практично прирівняли до шлюбу. Тепер одностатеві пари мають право на спільне майно, спадщину, доступ до медичної інформації одне одного. Єдине, що залишається забороненим, — спільне усиновлення дітей, окрім випадків, коли мова йде про дитину одного з партнерів.
Та навіть попри ці законодавчі гарантії, ставлення з боку суспільства часто лишається упередженим. Саме через ворожість оточення Алекс та Марка змушені були залишити Остраву. На вулицях їх ображали, на роботі — уникали.
Марка: Моя співробітниця, ще коли я працювала в Остраві, як дізналась, то тиждень до мене не промовила ані слова. А коли вперше заговорила, то сказала: «Якби мій син прийшов і сказав, що він гей, я б із нього це вибила».
Алекс: Приходиш кудись на «уряд», там є якась тьотя, яка тебе обслуговує, ти кажеш, що в тебе є партнерка. Вони так завжди дивуються. А потім: ну я маю правнучку, яка там зустрічається з дівчиною. І взагалі я беру це все позитивно, все класно. Ще в Чехії це є, і дуже багато. 80 відсотків реагують так, що вони здивовані, що в тебе є партнерка. Я думаю, що в якійсь Голландії або Франції ніхто б і не подивися на тебе. Ну, є партнерка. Це так само, якби ти сказав, що по знаку зодіаку ти Стрілець.
У Брні таких проблем у пари переважно немає. Щороку Марка й Алекс беруть участь у благодійному балі для «теплих людей» — так у Чехії називають представників ЛГБТ-спільноти. Жінки не лише гості, а й спонсори заходу: Марка — як тату-майстриня, Алекс — як фітнес-тренерка.
Алекс: Назвається це «Квір Плес». Це бал, проходить він у Брні та Празі. Я перший раз за дуже довгу добу відчувала, що ти абсолютно приймана. Ну тобто тобі сто відсотків радіють. Там є можливість познайомитися, тобі дають браслет, який ти можеш ходити й відкрито показувати, що що ти «сінгл». Намагаються цю ком’юніті більше познайомити і більше пояснити, чому ми можемо спілкуватися, чому це цікаво, чому це корисно, чому це файно. Тому що дуже часто серед людей з нетрадиційною орієнтацією — люди, які проходять дуже важкий шлях. Такий приклад: якщо ти йдеш на роботу і хтось дізнається, що ти гей, то тобі потрібно ще більше старатися, і бути відповідальнішим, і бути кращим в праці, і виконувати надміру, щоб тебе приймали за нормальну.
Марка ніколи не планувала ставати матір’ю. Але коли з’явилася Алекс — разом із нею прийшло і нове життя з її синами. До того ж Марка працює у школі асистентом педагога.
Марка: У мене особливо і не було вибору. Це було якось як 1 плюс 2, або всі, або нікого. Якщо «нікого» — то мене це не влаштовувало. Значить, мали бути всі. Але я не боюсь дітей. Я завжди рада дітям. Я з ними працюю. І мені подобається працювати з дітьми.
У червні Алекс і Марка святкуватимуть п’яту річницю шлюбу. Кажуть — їхнє подружнє життя нічим не відрізняється від гетеросексуального: буденні справи, відповідальність, підтримка, любов. І тільки одна відмінність — непростий шлях до права бути разом.
