Празький пагорб Петржин невпізнанно змінився 135 років тому: додалися фунікулер і «Ейфелева вежа»
25 липня 1891 року на вершину пагорба почав їздити новий фунікулер, а невдовзі по тому відкрилася й Петржинська оглядова вежа. Пагорб став популярним місцем для прогулянок.
І фунікулер, і вежу, що свідомо нагадує паризьку Ейфелеву вежу, збудували з нагоди тогорічної Ювілейної виставки в Празі, і вони відразу привабили тисячі відвідувачів. Фунікулер, який тоді їздив на водяному поводі, і вежа заввишки майже 59 метрів разом створили панораму, що є однією з найвідоміших у Празі.
Літо 1891 року принесло Празі одну з найбільших змін панорами міста. На пагорбі Петржин за кілька місяців виникли два об’єкти, що мали приголомшити відвідувачів тодішньої Ювілейної виставки — фунікулер і нова оглядова вежа.
І вони дійсно приголомшили. Пражани й гості міста масами рушили на пагорб іще в липні, коли запрацював фунікулер. А через кілька тижнів відкрилася і вежа.
«Ейфелева вежа» за рекордний час
Петржинська оглядова вежа була задумана як зменшена версія паризької Ейфелевої вежі — у пропорції 1:5. Заввишки вона 58,7 метра, а на верхівку ведуть 299 сходів.
Будова виникла неймовірно швидко — лише через два роки після паризького оригіналу. Для тодішньої Праги це була подія, що мала засвідчити самовпевненість міста і його технічні амбіції.
Фунікулер із водяним рушієм: технічне диво і щоденні турботи
Фунікулер, що зручно возив відвідувачів до вежі, був свого часу найдовшим у всій Австро-Угорщині. Його збудували за п’ять місяців, і використовував він водяний рушій: у цистерну в вагоні, що їхав донизу, заливали воду, з цистерни того, що їхав нагору, зливали.
Але ця система мала свої проблеми. Взимку в сильні морози вода замерзала. А відпомповування великої кількості води призводило до зниження тиску в водогоні місцевості Уєзд біля нижньої станції.
Та попри все, фунікулер відразу став сприйматися як успіх.
Століття роботи, перерв і повернень
Роботу фунікулера перервала 1914 року Перша світова війна, після неї його ще кілька разів намагалися запустити, та 1921 року настав кінець: водогін відмовився продовжити договір на постачання води.
Знову поїхав він аж 1932 року, і то був уже цілком інший фунікулер: його трасу продовжили вгорі, змінили внизу, і їздив він уже на електриці. І пропрацював цей фунікулер до 1965 року — цього разу його роботу перервали великі зсуви ґрунту на схилі.
Ця перерва протривала вже двадцять років — до 1985-го, коли після зміцнення схилу запустили новий фунікулер, уже третій.
Сучасність: нові вагони, нові рейки, повернення в вересні
Через сорок років його роботи (а тривалість життя вагонів, збудованих на рамах іще вагонів 1930-х років, оцінювали в 20 років), 2025 року мала настати нова перерва на нову перебудову. Але настала вона на рік раніше: 2024-го роботу фунікулера довелося зупинити знову через нестабільність схилу в час, коли прогнозувалися нові сильні зливи. Тимчасового ремонту робити не стали.
І, як і планували, навесні 2025 року почалася велика перебудова: чергове зміцнення схилу, повна заміна колії. І, звісно, нові вагони: їхній дизайн розробила чеська студія Anna Marešová designers, а виготовила австрійсько-швейцарська група Doppelmayr/Garaventa.
Вагони вже здійснюють випробувальні поїздки. Повноцінне відновлення роботи і повернення пасажирів очікується у вересні.
