Вишивала у в’язниці риб’ячою кісткою: нагорода для незламного та вільної

17 листопада у Національному театрі Праги відбулася церемонія вручення міжнародної нагороди «Пам’ять нації», заснованої чеською громадською організацією Post Bellum.

Члени цієї організації обирають лауреатів серед учасників проєкту «Пам’ять нації», метою якого є збір та збереження свідчень очевидців визначних історичних подій. Архів організації, заснованої в 2001 році, вже налічує понад 22 тисячі розповідей. Від 2022 року, крім чехів та словаків, нагороди отримують й українці. Українське відділення Post Bellum вже зібрало й опублікувало понад дві сотні свідчень наших краян.

Цьогоріч лауреатом цієї престижної нагороди став український письменник, журналіст, колишній цивільний полонений та військовослужбовець Станіслав Асєєв. У 2014 році він залишився в окупованому Донецьку і почав писати під псевдонімом Станіслав Васін репортажі для української служби «Радіо Свобода». У 2017 році журналіста затримали російські окупанти. Майже два з половиною роки він провів у полоні, зокрема в катівні «Ізоляція». Після звільнення написав про це книжку, а під час повномасштабного вторгнення Росії долучився до Збройних сил України. Згодом заснував фонд «Ініціатива справедливості» — організацію, яка займається пошуком російських воєнних злочинців та збором інформації про них.

Втім, цього року Україна символічно представила присутнім зі сцени празького Національного театру не одну особистість, що заслуговує на таку високу відзнаку, а дві. Другою стала відома в Україні дисидентка, поетеса, членкиня ОУН та діячка Гельсінської групи Ірина Сеник. Людина, яка 34 роки життя провела у радянських в’язницях та таборах, де єдиною втіхою для жінки стали поезія та вишивка.

17 листопада її взори побачили на сцені Національного театру усі, хто прийшов на нагородження. Директорка ГО «Пост Беллум — Україна» Наталя Бабалик вийшла на сцену у сукні з колекції «Вільна», створеної на честь дисидентки.

«Ми не встигли офіційно записати усні свідчення Ірини Сеник для міжнародного архіву «Paměť národa», оскільки жінка вже відійшла у засвіти, — розповіла Наталя Бабалик Radio Prague International, — але діяльність та творчість цієї особистості вартують того, щоб стати ще одним міжнародним символом нескореності України. Саме тому для свого виступу в Празі я обрала такий образ».