Шкода, завдана Україні, величезна, відновлення буде непросте. І починати треба вже зараз, кажуть чеські фахівці
Україна має починати своє відновлення негайно, а не аж після війни, погоджуються урбаністка Владіміра Шилганкова і пейзажний архітектор Міхаел Пондєлічек із Чеського технічного університету (ČVUT) в інтерв’ю станції Plus Чеського радіо.
«Ідеться не тільки про відновлення потерпілих від війни міст — українці мають величезний внутрішній борг, спричинений тим, що країна вже довго не має інвестицій», — каже Шилганкова і звертає увагу: там руйнується й те, що не було пошкоджено обстрілами й бомбардуваннями.
Із нею погоджується й Пондєлічек: «Україна була свідомо недоінвестована ще в Радянському Союзі, бо тривалий час «погано поводилася». Тому важко точно розрізнити збитки воєнні і ті, що виникли ще за СРСР». За його словами, забруднення ґрунтів, повітря, річок і загалом води в Україні величезні: «Їхнє забруднення з нашого погляду, власне, просто шалене — ніхто тут не може й уявити, скільки бомб, скільки вибухівки туди впало. А ми тут через вуглекислий газ у повітрі турбуємося».
«Так що буде проблема, як за все це взятися і не наробити ще більше проблем. Наприклад, почати будувати з забрудненого матеріалу, чи будувати на забрудненому місці. Рано чи пізно це відіб’ється на здоров’ї тих, хто там живе і буде жити», — каже фахівець.
«І чим більш занедбане все це буде, тим більші будуть вимоги до інвестицій. І треба знайти правильні пріоритети», — продовжує Шилганкова. Як приклад обидва фахівці згадують, що в Україні відремонтовані автомобільні дороги, але понищені трамвайні колії.
«Ми маємо особистий досвід іще з довоєнної України (тобто з часів до повномасштабного вторгнення Росії — ред.), коли ми здійснювали там деякі проєкти в Закарпатській області на тотально недоінвестованій території, але їхнім головним пріоритетом була бронзова фігура «Бокораша» (плотогона). З ними ще працювати і працювати, щоб вони знали, що важливе — це мости, трамваї, інша інфраструктура, а бронзові фігури почекають, вони мають бути вже вишенькою на торті», — радить урбаністка.
