Слідами Франца Кафки вирушимо цього разу до колишньої Герґетової цегельні (Hergetova cihelna) на малостранському березі Влтави в Празі. В її будівлі нині працює Музей Франца Кафки. Він розповідає про життя і творчість письменника, про його захоплення Прагою і про те, як атмосфера міста відбивається в його романах.
Зали без вікон, лабіринт із картотечних шухляд, старі фотографії, уривки Кафкових листів, щоденників і рукописів, малюнки, оживлені мультиплікацією, освітлені червоним світлом сходи, якими спускаються відвідувачі… Все це створює гнітючу атмосферу, що нагадує про Кафкові романи. І на це звертає увагу екскурсоводка Златіна Новак-Єржабкова.
«Місце, де розташована експозиція «Місто К.», не пов’язане прямо з життям Франца Кафки. Це був радше щасливий випадок, що ми змогли розмістити експозицію в цій цікавій будівлі. Колишня цегельня — це місце, що дає можливість значною мірою створити атмосферу творів Франца Кафки — їхню похмурість, темність. Важливо й те, що експозицією вас ведуть такі характерні лабіринти, які з’являються в творах Франца Кафки. Лабіринти Старого Міста, де він прожив більшу частину свого життя і які його певним чином і лякали, і захоплювали. А Герґетова цегельня до того ж розташована в чудовому місці — з неї видно Влтаву і Карлів міст, а навпроти Кафкове Старе Місто».
Виставка складається з двох частин. Перша, з назвою «Екзистенційний простір», представляє головні події життя Кафки і середовища, в якому він у Празі жив. Друга, «Уявна топографія», показує, як атмосфера Праги і його життя в місті складним чином перетворюються в творах Кафки в метафоричний образ, розповідає гід.
«Тут усе взаємопов’язано. Ми бачимо його родину, друзів, коло письменників із його покоління, єврейських німецькомовних письменників, так званих «арконавтів», які збиралися в кав’ярні Arco. Тут є відео, який вигляд мала Прага в його часи, мапи, що показують його дорогу до праці чи з дому до школи. Ми знайомимося з його подругами, зі складними стосунками, щоб краще зрозуміти його особистість».
Спортсмен і вегетаріанець
Легша частина експозиції, каже екскурсоводка, присвячена зацікавленості Кафки театром і періодові, коли він почав цікавитися і юдаїзмом.
«Кафка пройшов фазу, коли він вивчив іврит і хотів дізнатися більше про своє єврейське коріння. Він любив ходити в кіно, любив театр і оперети. В той період у Празі виступали різні театральні трупи зі Львова й інших міст. Вони грали мовою їдиш. І хоча празька єврейська громада цією мовою не говорила, але вона була зрозуміла Кафці, бо це така собі суміш».
Родина Кафки дотримувалася найвизначніших єврейських свят, але не була особливо побожною. Франц навіть звинувачував свого батька в тому, що той — «класичний західний єврей». Але письменник пізніше сам мусив визнати, що не зміг на сто відсотків ототожнити себе з юдаїзмом. І його харчові звички мали зовсім не релігійне походження, звертає увагу гід.
«Іще зовсім у юному віці він став вегетаріанцем. Він боявся якогось серйозного захворювання. Все, що інші люди переживали як щоденні проблеми, він сприймав як екзистенційну драму. Йому здавалося, що через його внутрішню напруженість він захворіє і помре молодим. Тому він багато уваги приділяв спорту, бігав, перебував багато часу на природі. І сподівався, що йому допоможе й те, що він стане вегетаріанцем».
Частина виставки «Місто К.» присвячена жінкам у житті письменника. І хоча про Кафку часто говорять, що він був асексуальним, за сорок років життя він мав кілька любовних стосунків із жінками, хоча з жодною з них не одружився, звертає увагу Новак-Єржабкова.
«Із давньою подругою Феліце Бауер із Берліну він мав дуже складні відносини, вони тривали років п’ять. Але зустрічалися вони лише 17 разів, хоча в той час між Прагою і Берліном уже було залізничне сполучення. До того ж, вочевидь, він нав’язав і коротші стосунки з її найкращою приятелькою Ґрете Блох. Так що він не був так уже вірним партнером. Із Феліце він навіть двічі був заручений. Вона від початку захоплювала його своєю емансипованістю, а ще тим, що працювала в дуже модерній фірмі, Carl Lindström, яка виробляла грамофони і «парлофони» (найсучасніші на той час диктофонні пристрої, що записували звук на восковий валець — ред.), бо Кафка дуже цікавився технологіями і найновішими відкриттями. Потім він заручився з Юлією Вогризковою. Мабуть, тоді він хотів мати біля себе когось менш вимогливого, а Юліє цікавилася більше модою й оперетами. І він написав своїм друзям, що вона йому не цілком підходить інтелектуально».
А проте, пара планувала весілля. І коли Кафків батько Германн втрутився, адже Вогризкова була не єврейкою, це так розлютило 36-річного тоді письменника, що він почав писати лист до батька — який так і не був відправлений, а після смерті письменника виданий як літературний твір.
Бюрократія і творчість
У наступній частині експозиції — предмети й документи, які нагадують про роботу письменника у страховій компанії. Ця частина виставки найкраще показує, як щоденне життя Кафки перетинається з його творчістю, звертає увагу Златіна Новак-Єржабкова.
«Це пов’язано з відомим незавершеним романом Кафки «Процес», у якому його герой Йозеф К. проходить крізь лабіринт бюрократії і намагається знайти інформацію й докази про те, вчинив чи не вчинив він злочин, у якому його обвинувачують. А через те, що сам Кафка мусив висиджувати час у кабінеті і був прислужником бюрократії, він посилався на своє щоденне життя. Це символізується на виставці й тим, що імена, наклеєні на шухлядах, із одного боку належать Кафковим героям, а з іншого — його друзям, сестрам чи рідним… А тут можна взяти слухавку телефона і почути там шум. Кафка не любив того шуму в бюро — стуку печаток, друкарських машинок, телефонів, — його це нервувало. Врешті він написав і оповідання «Великий шум», що було пов’язано з шумом, який створювали сусіди і родина».
Тепер і в шкільній програмі
Музей Франца Кафки — один із найпопулярніших у Празі. Його створили 2005 року. При цьому чехи спершу оминали його — 99 відсотків відвідувачів складали іноземці. Але, каже екскурсоводка, це вже давно не так.
«Знання старшого покоління про Франца Кафку не такі сильні. Мабуть, це показує, яку роль відіграє школа. Минулий режим не був ласкавим до таких авторів, їх не рекомендували, вони не входили до шкільної програми. Так що радше старше покоління не сприймає його як представника чеської культури, празького культурного середовища, хоча це цілком помилкова думка. Але в наш час він уже є в програмі, і по молодих читачах це видно. Сюди регулярно приходять учні й студенти різних чеських шкіл. Музей уже став популярним і серед чехів».
Франц Кафка ніколи не переставав бути актуальним, і музей задуманий так, щоб донести це до відвідувача, каже Златіна Новак-Єржабкова.
«Кафка не мав би бути одним із тих авторів, які стоять на недосяжному неприступному п’єдесталі і викликають відразу. Ми мали б радше зрозуміти його слабкості. Це допоможе нам сприйняти його творчість. Адже безліч його почуттів нам усім не зовсім чужі. Можливо, ми їх у собі придушуємо, не помічаємо їх, — а через творчість Кафки ми можемо краще пізнати самі себе і краще зрозуміти, що відбувається у світі. Виставка справді задумана так, щоб могла цьому допомогти».
Також на цю тему
-
Слідами Франца Кафки
Де виростав всесвітньовідомий письменник, які місця давали йому натхнення, де він перебував вільний час, і взагалі: яким був Кафка як жива людина?
