Слов’янській бібліотеці 100 років: українська культурна спадщина суттєво наповнює її фонди
Слов’янська бібліотека в Празі відзначає 100-річний ювілей. Що важливо, українська спадщина є найцікавішою у фондах бібліотеки: це збірки художніх творів та образотворчого мистецтва української еміграції за часів першої Чехословацької Республіки. Біля зроду українського відділу бібліотеки був емігрант, юрист Олександр Гайманівський. Про це редакторці Чеського радіо Аллі Вєтровцовій розповів Лукаш Бабка, який очолює Слов’янську бібліотеку понад 20 років.
— 2024-й рік для Національної бібліотеки Чеської Республіки дійсно проходить під знаком 100-річчя існування Слов’янської бібліотеки. Цей ювілей ми пригадуємо різними заходами для широкої публіки й спеціалістів, а також публікацією кількох книг. Найважливішою з них є ілюстрований провідник історією Слов’янської бібліотеки. Для широкої публіки найважливішою, мабуть, є виставка, яку ми підготували у вересні цього року, вона триватиме до кінця жовтня в залах Національної бібліотеки, в празькому Клементинумі.
— Якщо ми повертаємося до історії заснування Слов’янської бібліотеки, може, ви скажете про неї кілька слів?
— Ця бібліотека була створена, щоб здійснити дві мети: по-перше, вона мала бути такою собі інформаційною базою для Слов’янського інституту, змістовний концепт якого був сформований для професіоналів. Це була інституція, яка виникла одночасно зі Слов’янською бібліотекою. По-друге, бібліотека мала служити як помічник у навчанні, для ознайомлення з культурою й літературою для багатотисячної хвилі еміграції, яка втекла з території колишньої Російської імперії. І багато тисяч тих емігрантів знайшло притулок у міжвоєнній Чехословаччині.
— Подивімось на конкретну вибірку слов’янських архівів. Що б там могли знайти читачі?
— Слов’янська бібліотека, передусім, зосереджена на літературі для фахівців, гуманітарно-науковій літературі. Найважливішими темами є історія, літературознавство й філологія. Україна як така є, без сумніву, в центрі нашої уваги від самого початку заснування Слов’янської бібліотеки. Біля зроду українського відділення був український емігрант, юрист Олександр Гайманівський, який у бібліотеці працював від самого її заснування аж до 1945 року, коли його викрали співробітники радянської контррозвідки й відвезли до Радянського Союзу, де його ув’язнили на 10 років. Олександр Гайманівський заклав фундамент української літератури у Слов’янській бібліотеці, який потім розвивали його послідовники. Окрім книжок і періодики, Слов’янська бібліотека зберігає також збірки листування, збірки художніх робіт. Ці збірки передусім мають походження з фонду Музею визвольної боротьби України, який працював у роки міжвоєнної Чехословаччини. 1945 року Музей втратив свою будівлю внаслідок бомбардування Праги. Через це частина його фонду була тимчасово розташована в Клементинумі. Потім прийшли зміни, пов’язані з тим, що в Чехословаччині почався період тоталітарного режиму. І ці архівні збірки з Клементинуму були переведені до Слов’янської бібліотеки, де утворюють найцікавішу колекцію в її фонді стосовно Східної Європи.
— Чи нащадки тих емігрантів приносять вам свої архіви? Є такі випадки?
— Були, але, передусім, ішлося про період початку 1990-х років. Ті архіви відкрили, а потім до нас приходили нащадки тих емігрантів і пропонували документи зі своїх збірок.
— Чи є оцифрована частина ваших фондів?
— Так, частина наших збірок була протягом 20 років диґіталізована. Я б підкреслив, що для широкої публіки є документи візуального характеру, документи образотворчі. І тут я б із радістю вказав на цінність усієї збірки художніх робіт українських митців, які вони створили в період міжвоєнної Чехословаччини в Українській студії образотворчих мистецтв. Так що приблизно 500 робіт із цієї збірки ми опублікували на порталі esbirky.cz.
Схожим чином ми опублікували — що стосується України — приблизно 2000 плакатів, запрошень і листівок, які характеризують діяльність української діаспори не тільки в Чехословаччині, але і в інших країнах Європи і за океаном.
Важливим ресурсом є портал Knihy Google, на якому можна вільно читати весь історичний фонд, включно з українськими документами. Себто, всі старі публікації українського походження, а всю українську збірку, яка походить із 19-го сторіччя, ми оцифрували протягом останніх п’яти років, є в доступі на цьому порталі. Найцікавіші рукописні документи стають доступними на порталі диґітальної бібліотеки «Манускрипторіум». Тут, наприклад, наявна така цікавинка: меморіальна книга Української республіканської капели. Це був музичний колектив, який виїхав з України й виступав не тільки в Чехословаччині, але по цілому світі. Книга відгуків, яку вони створили, залишилася в наших фондах, і ми дуже пишаємося нею.
— Це був той хор, який їздив по світу та співав «Щедрика» Леонтовича.
— Саме так. Цій темі приділяло увагу кілька українських дослідників останніми роками. Ми кожного року отримуємо з України від 500 до 600 нових книжок. Тобто навіть у цей непростий час, я вважаю, це дуже добрий результат нашої діяльності для придбання новинок.
