Сніданок, що увійшов в історію. 35 років тому президент Франції Франсуа Міттеран зустрівся з чеськими дисидентами
Франсуа Міттеран став першим президентом Франції, який 1988 року приїхав до Праги від часу розпаду Австро-Угорщини. Для візиту він висунув неодмінну умову: комуністична влада мала надати можливість його зустрічі з дисидентами.
Цей план Міттеран висловив і публічно в інтерв’ю тоді фактично державному Чехословацькому радіо напередодні візиту. «Я зустрінуся з різними представниками вашого суспільства, включно з публічними діячами і включно з опозицією. Я буду висловлюватися вільно і з повагою, яка належить державі й її народові», — заявив французький президент.
Перший ковток свободи
У славнозвісному сніданку в Буквойському палаці в Малій Страні, резиденції посольства Франції, 9 грудня 1988 року взяли участь відомі тодішні дисиденти: Вацлав Гавел, майбутній президент Чехословаччини і Чехії; Їржі Дінстбір, який потім став першим некомуністичним міністром закордонних справ Чехословаччини під час Оксамитової революції; Карел Срп, музикант і засновник Джазової секції Союзу музикантів Чехословаччини, налаштованої опозиційно до комуністичної влади — за діяльність у ній він був ув’язнений; Мілош Гаєк — історик, один із перших, хто підписав критичне до комуністів звернення громадської ініціативи «Хартія-77», а 1988 року речник цієї ініціативи; Вацлав Малий — римськокатолицький священник (нині він єпископ-помічник празький), якому комуністична влада заборонила духовну службу, тож він здійснював її в той час таємно; Петр Угл — журналіст, один зі співзасновників «Хартії-77», який за це відбув п’ять років у в’язниці разом із Гавелом і Дінстбіром; Ладіслав Ліс — політик і правозахисник, який побував у комуністичному ув’язненні п’ять разів; і Рудольф Баттєк — філософ і соціолог, який за свої погляди зазнавав переслідувань.
«Для нас це була величезна підтримка, бо він був першим головою держави, який із нами зустрівся», — говорив потім про сніданок із Міттераном Петр Угл в ефірі Чеського радіо.
Міттеран почав сніданок пророчими словами: він висловив радість із того, що зустрічається «з передовими діячами майбутньої доби». Всі пригадували потім, що зустріч була дуже щирою і протривала півтори години, хоча була запланована на 45 хвилин. Тож президентові Чехословаччини Ґуставу Гусакові і генеральному секретареві ЦК Комуністичної партії Чехословаччини Мілошу Якешові довелося почекати, поки дисиденти «доснідають».
До посольства з зубною щіткою
Про що говорили на сніданку? Про права людини, про політичну ситуацію в країні. Легендарним стало й запитання Міттерана, адресоване Гавелові, про те, яким чином дисидентська діяльність і захист прав людини відбивається на особистому житті. Гавел відповів, що має при собі зубну щітку, бо не знає, як закінчиться цей день. «Я був упевнений, що нам не дадуть дістатися до посольства і заберуть на допит. Але нас не зупинили», — пригадував потім Гавел.
Візит Міттерана сприяв тому, що влада вперше в історії офіційно дозволила тоді ж, у 1988-му, опозиційну маніфестацію на День прав людини 10 грудня, на якій виступив Гавел. Наступні демонстрації в січні 1989 року, протягом тижня пам’яті Яна Палаха — студента, який у січні 1969 року здійснив самоспалення в центрі Праги на знак протесту проти придушення прав і свобод комуністичною владою, — були жорстоко придушені. Але шлях до листопада 1989-го, коли почалася Оксамитова революція, був відкритий. А Франсуа Міттерана поєднала з Вацлавом Гавелом тривала особиста дружба.
Про легендарну зустріч нині нагадує погруддя Міттерана, яке з 2015 року стоїть у садах під Празьким градом. Його автор — чеський скульптор Ян Зеленка, який живе у Франції. А замовила погруддя Джазова секція.
