Сто років тому в Чехії відбулася перша в світі пряма радіотрансляція спортивного матчу. Ну, майже пряма
Справедливіше цю пам’ятну подію називають першою спробою прямої трансляції. Вона відбулася 2 серпня 1924 року за непростих умов.
Чехословацьке радіо, яке тоді називалося «Радіожурнал», обрало для першої спортивної передачі матч із боксу між чеським боксером Франтішеком Ружичкою, який виступав під іменем Френк Роуз, і Генрі Найтом, на рингу Рокі Найтом, барбадосцем за громадянством (його нерідко плутали з американцем), який жив у Великій Британії і виступав за цю країну.
Матч відбувався на рингу, збудованому на стадіоні для кінних перегонів, який тоді стояв на пагорбі Летна в Празі. А радіопередачі тоді виходили в ефір із Кбел — тоді ще села поза Прагою. Тож трансляцію влаштували непрямим чином.
Менеджер Чехословацького союзу боксерів-професіоналів у Празі Їржі Гоєр спостерігав матч із телефонної будки, встановленої біля рингу. Він був на зв’язку зі студією.
Але в ефір ішов не він. Слова Гоєра записували на папір помічники. А в ролі диктора виступив актор Адольф Добровольний, якому й передавали ці записки. Із них він створював театральний образ матчу — якого він сам не бачив.
Це було вкрай незручно. Тож Добровольний у якийсь момент сам узяв телефонну слухавку до вуха і переказував перебіг матчу вже без проміжних записів на папері. «Репортаж» пішов жвавіше.
«За хвильку й Роуз іде до рингу в своєму барвистому плащі, прикрашеному орнаментами. Він легко встрибує в ринг поміж канатами і відразу прямує до Рокі. Глядачі стихають, і майже за могильної тиші лунає гонг, що позначає початок першого раунду», — розповідав Добровольний. Ніякого гонгу ні він, ні слухачі не чули.
Мікрофон у ті часи важив кілограмів десять, і техніки мусили перевозити його на візку.
Радіотехнік Карел Конічек, який працював над тією передачею, згадував 1963 року: «В ті часи «Радіожурнал» мав уже кількасот слухачів (ідеться про тих, хто сплатив концесійний збір за радіоприймач, щоб слухати передачі — ред.). Але щоб не лише рекламувати спорт, а й пропагувати радіо, ми транслювали передачі з Кбел і через приймач на Вацлавській площі для перехожої громадськості. І там було більше слухачів, ніж відвідувачів самого боксерського матчу».
Так само через багато років згадував про цю трансляцію і Їржі Гоєр: «Я починав без ніякого тремтіння, сьогодні воно б, уже, мабуть, було. Але мені в голові все крутиться одне, на що я часто з посмішкою згадую, — я досі чекаю, що мені заплатять».
Той, по суті, невиразний матч завершився внічию. І для боксу його цінність була не спортивна, а на той час радше політична — адже то був двобій між «білим» і «чорним».
А от для радіо це був початок революції. Адже вперше в Європі тодішньому «Радіожурналові» вдалося розповісти слухачам про спортивну подію майже в прямому ефірі — навіть на два роки раніше, ніж славетній британській компанії «Бі-бі-сі». І та передача заклала підвалини традицій спортивного репортажу.
