«Символ комуністичного терору»: страхітлива Держбезпека була ліквідована 35 років тому
Коли 1990 року міністр внутрішніх справ Чехословаччини видав наказ про розпуск усіх центральних підрозділів Державної безпеки (Státní bezpečnost, StB), він поклав край більш ніж сорокарічному існуванню одного з головних інструментів комуністичного терору в Чехословаччині. Для багатьох це означало кінець доби насильства, придушень і страху.
«Шановні співгромадяни! Після розпуску відділу так званої внутрішньої розвідки я сьогодні своїм наказом розпустив і решту складових частин Державної безпеки», — повідомив міністр внутрішніх справ Чехословаччини Ріхард Сахер 31 січня 1990 року.
Державна безпека, аналог радянського КДБ, фактично таємна політична поліція, що захищала комуністичний режим, була однією з двох частин основної чехословацької силової структури — Корпусу національної безпеки (Sbor národní bezpečnosti, SNB), — поруч із Громадською безпекою (Veřejná bezpečnost, VB), яка була тим, чим зараз є звичайна поліція (цю частину вже влітку 1991 року перетворили на Поліцію Чеської Республіки і Поліцію Словацької Республіки).
Рішення про розпуск StB принесло багатьом людям задоволення і полегшення. Адже з початку 1950-х років Держбезпека була головним рушієм політичних процесів, а в період «нормалізації» після придушення Празької весни 1968 року залякувала і переслідувала не тільки реальних, а й гаданих супротивників режиму.
«За період комуністичного режиму потерпіли близько двох мільйонів людей. Це величезне число», — сказав станції Radiožurnál Чеського радіо про результати діяльності StB історик Петр Блажек із Інституту досліджень тоталітарних режимів. Станом на 1989 рік населення Чехословаччини було трохи більше як 15,5 мільйонів осіб.
Після Оксамитної революції в листопаді 1989 року, коли народ Чехословаччини заявив про своє прагнення до демократичної держави, працівники Держбезпеки намагалися позбутися всіх доказів, які б дозволили в майбутньому засудити їх за причетність до організації переслідувань, репресій, насильства.
«Доказом є великі масові знищення документів, фактично то було дике нищення оперативних матеріалів. Це свідчило про те, що Державна безпека усвідомила, що ситуація переломна і треба замітати сліди», — каже Блажек.
На час, коли був виданий наказ про розпуск StB, в ній працювало близько 13 тисяч співробітників. Їхню подальшу долю вирішували спеціальні громадські комісії.
Як розповідав Ян Румл, колишній дисидент, а на той час заступник міністра внутрішніх справ, усі, хто боровся з так званими «внутрішніми ворогами», мали бути звільнені негайно. «Мені дісталися списки цих людей, щоб я ухвалив щодо них персональні рішення, і я зробив це так, що за результатами перевірок громадських комісій звільнив близько 8500 осіб», — пригадував свого часу Румл.
На початку 1990-х років іще ніхто не міг добре уявити, який саме вигляд матиме процес розлучення країни з комуністичним минулим. Дехто ще згадував про нюрнберзькі процеси і покарання нацистів. Так що цілком імовірно, що й співробітники StB могли боятися серйозних покарань, які могли б стосуватися значної частини їх. Та врешті перед судом постали тільки одиниці: загалом було засуджено лише близько 40 членів спецслужби, переважно за злочини, скоєні в 1950-х роках.
Документи StB, які не встигли знищити, поступово ставали надбанням громадськості, а в повному обсязі їх оприлюднив Архів підрозділів безпеки аж у 2008 році. Сьогодні ці документи є важливим історичним джерелом, що дозволяє краще вивчити діяльність Державної безпеки та її вплив на чехословацьке суспільство.
Відповідно до наказу міністра Сахера, Державна безпека Чехословаччини остаточно припинила існування 15 лютого 1990 року. Влітку того року на її місці була створена вже не політична Федеральна служба безпеки й інформації, а після розпаду Чехословаччини з початку 1993 року її замінила в Чехії Служба безпеки й інформації (Bezpečnostní informační služba, BIS), внутрішня цивільна контррозвідка, а в Словаччині схожа Словацька інформаційна служба.
