У разі нападу на Чехію до війська добровільно пішов би лише кожен п’ятий
Такі дані одного з досліджень. Інше ж свідчить, що воювати на фронт у разі участі Чехії у війні пішли б тільки 2,5 відсотка опитаних.
Чи записалися б ви в разі нападу на Чехію чи іншого члена НАТО добровільно до Збройних сил для активної оборони Чехії? Таке запитання поставили чехам соціологи агентства Median в ексклюзивному опитуванні для Чеського радіо. Відповідь: зголосилися б тільки 20 відсотків опитаних у лютому цього року.
Не збираються зголошуватися 80 відсотків, причому 54 відсотки рішуче відкидають таку можливість.
Нині в Збройних силах Чехії, які є повністю контрактними на добровільних засадах, служить близько 24 тисяч осіб. І цього вкрай мало, кажуть військові.
За нинішніми перспективними планами, до 2030 року професійних військових у Чехії мало б бути 30 тисяч. А коли врахувати потреби відповідно до нових планів усього союзу НАТО, то, за даними начальника Генерального штабу Карела Ржегки, Збройні сили потребували б 37,5 тисяч вояків.
Тим часом кількість війська зростає зовсім повільно. За минулий рік, коли врахувати і нових бійців, і тих, хто з тих чи інших причин завершив службу, чисельність Збройних сил Чехії зросла на 176 вояків.
В іншому дослідженні, агентства Ipsos на замовлення інтернет-видання Seznam Zprávy в березні цього року, результати були ще сумніші. На запитання «Як би ви повелися, якби Чехія була втягнена до війни?» відповідь «Воював/ла б на фронті» обрали 2,5 відсотка з понад тисячі опитаних. Іще 16,3 відсотка «допомагали б у небойових частинах — наприклад, в адмініструванні чи логістиці». Працювали б на виробництві озброєнь 2,9 відсотка, а пішли б добровольцями допомагати пораненим 9,5 відсотка. До зборів чи гуманітарної допомоги долучилися б як волонтери 12 відсотків опитаних.
А 27,9 відсотка «продовжували б свою нинішню діяльність»; 11,9 відсотка взагалі «виїхали б із країни».
Найбільший відсоток — 34,6 — відповіли «не знаю»; 5,7 відсотка «реагували б інакше». Респонденти могли обирати кілька відповідей, тому сума відсотків перевищує 100.
При цьому Карел Ржегка констатує: одна річ — питати, як поведуться люди, в час миру й добробуту, а інша — в час реальної кризи. «Я вірю, що під час справжньої кризи ми поводимося інакше. Чехи вміли завжди, коли було треба, породити велику кількість героїв. І я вірю, що так було б і в разі нової кризи», — вважає начальник Генштабу.
Соціолог Міхал Корманяк теж звертає увагу, що різниця між тим, що люди заявляють і як поводяться насправді, — звична справа. До того ж відсоток людей, які заявили, що пішли б воювати на фронт, відповідає серед дорослого населення Чехії приблизно 200 тисяч осіб.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Схоже опитування, здійснене у вересні 2024 року, показало, що в разі нападу на Чехію охочими взяти участь в обороні країни (без конкретизації, яку саме участь) були б лише 29 відсотків опитаних; 19 відсотків не знають, що робили б у такому разі.
«Це означає, що трохи більш як половинна більшість не має бажання брати в цьому участь», — констатували тоді дослідники агентства NMS Market Research.
А ще одне дослідження, за травень 2024 року, здійснене, як і нинішнє, агентством Median, засвідчило: якби Чехія зазнала нападу, захищатися зі зброєю в руках були б охочі 32,9 відсотка опитаних; упевненість у цьому мали тільки 10,5 відсотка.
Понад дві третини — 67,1 відсотка — не висловили тоді бажання захищати свою країну (38,6 відсотка цього категорично не бажали).
Також на цю тему
-
Двадцять років без призову: чи справдила сподівання професійна армія?
Кінець обов’язкової військової служби в Чехії остаточно затвердив Сенат 4 листопада 2004 року. Тисячі хлопців по всій країні зітхнули з полегшенням
