Відлуння війни на сцені та полотні: відкриття фестивалю «Місяць України» у Празі
Фестиваль «Місяць України», що вже втретє відбувається у Празі, цього року розпочався на треті роковини повномасштабного вторгнення Росії до України. А відкрила фестиваль вистава «Доця» Львівського національного театру імені Марії Заньковецької. Це театральна адаптація роману сучасної української авторки Тамари Дуди (псевдонім Тамара Горіха Зерня), заснована на реальних історіях, які вона зібрала під час своєї волонтерської діяльності на Донбасі у 2014—2016 роках.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Щоб вижити, тобі доведеться померти!» — саме з цих слів, під музичний супровід, розпочинає свою розповідь головна героїня. Її звуть просто Доця — ім’я, яке могло б належати будь-якій жінці, що бачила війну. Народжена на Рівненщині, у 17 років вона дізнається про бабусю з Донецька і за наполяганням батька переїжджає до неї. У новому місті, де сніг залишається білим лише кілька годин, вона звикає до нового оточення. Героїня не лише проживає події, а й веде за собою глядача, стаючи голосом цієї історії.
Головну роль виконує Олександра Люта. Акторка поділилась своїми відчуттями.
«Гралося дуже комфортно, дуже гарний зал і приймали дуже, так скажу по відчуттю моєму, уважно. Таке, знаєте, було відчуття, що бояться пропустити жодне слово, жодну думку. Це все почалося не 22-го року 24 лютого, а це почалося в 14-му році, і, до речі перші втрати на Майдані були 20 лютого, 18-го, 19-го, і про це дуже-дуже треба пам’ятати. І хотілось би, щоб всі пам’ятали цю паралель і розуміли, що якщо (Росію) не зупинити перед Європою, вона зайде в Європу».
Вистава поєднала драматичне мистецтво з музикою: актори водночас є музикантами й танцюристами, а слова авторки тексту вплетені в музичні уривки під неймовірну гру світла.
Вистава розгортається на тлі початку російської окупації. Це історія про загарбання Донеччини, волонтерство, поїздки до блокпостів, а ще про людяність і боротьбу за українську ідентичність.
Режисер Ігор Білиць зазначив, що військова та волонтерська теми наразі дуже важливі.
«Історія про те, що навіть на Донеччині люди борються проти зла, вони в самому епіцентрі зла і досі це роблять. Для мене це важливо, тому що що б не відбувалося — зараз ракетні атаки сильніші стали, тиск сильніший, політичні хмари згущуються, можна так сказати, — і я кажу, і в цій виставі кажеться, що ніколи супротив немає зупинятися. Головна героїня питає: «А ти знаєш, для чого ми це робимо?», а інша каже: «Ні, але зупинятися не буду!». Вистава про жінку, не воїна, про волонтерку просто, а волонтери — це величезна частина цієї війни, і їм дякувати потрібно кожен день — це не тільки зброя, але й допомога не тільки чоловіків, але й жінок теж».
Опісля вистави відбулася дискусія-обговорення з акторами «Доці» та глядачами. Також на відкритті у холі театру відбулася мистецька виставка, де свої роботи представили українські митці.
Серед них — студентка Академії мистецтв у Празі, юна художниця з Харкова Анна. Вона присвятила свої картини темі війни, зокрема евакуації та емоціям людей у перші дні повномасштабного вторгнення.
«Позаду мене мої роботи, це, власне рефлексія на відхід з України, коли почалося повномасштабне вторгнення, і потяги тут як, власне, символ змін і шляху у невідомість. Зокрема, це саме той шлях, який довелося пройти багатьом українцям, коли почалася війна».
Прем’єрна вистава фестивалю зібрала повний зал — вільних місць не було. Глядачі виходили з глибокими емоціями, дехто навіть зі сльозами на очах.
Фестиваль триватиме до 24 березня цього року. У програмі — вистави провідних театрів України, Польщі, Чехії та Естонії.
