Як вижити 72 години? Запастися вином? Приректи сусідового папугу? Найкраще впорався українець
Що люди спакують собі за п’ять хвилин, щоб із цим вижити три доби без електрики, води й без допомоги? Це перевіряє документальний фільм «72 години», який у неділю видасть платформа CzeXperiment.
Дві чешки й один чех прожили три дні і ночі в приміщенні розміром у транспортний контейнер. «І врешті йшлося менше про те, як вижити з зібраними речами, а більше про те, що вони принесли з собою в голові», — каже автор проєкту режисер Ян Латал в інтерв’ю інтернет-виданню Чеського радіо iRozhlas.cz.
Учасників фільму він обирав у Празі й околицях — у місцях, де люди частіше живуть у квартирах і можуть мати обмежені запаси речей і харчів.
«Ми обирали учасників із 12 тих, хто відгукнувся на наше звернення. В них удома ми відмежували квадрат розміром десь метр на метр і попросили за п’ять хвилин накидати туди ті речі, з якими вони зможуть вижити три дні», — розповів режисер.
А потім учасників із цими ж речами привезли до великої зали, де фахівці з виживання обходили їхні квадратики й оцінювали їхній вибір речей.
Відіграло роль і психічне навантаження
Один із трьох обраних для знімання фільму, 19-річний студент, розповідає: «Найбільшою проблемою було те, що вдома я зовсім не знайшов води. Так я склав туди молока, бо ми його з товаришем дуже любимо». Він уже не живе з батьками, а винаймає квартиру спільно з іншими студентами в Празі і признається, що не був цілком певен, де є половина його речей.
У документальному фільмі «72 години» моделювалася ситуація з блекаутом, коли протягом перших трьох діб відсутності електрики, води, інтернету чи телефонного зв’язку держава ще не може надати мешканцям ніякої допомоги, бо має вирішити більш серйозні першочергові проблеми.
І випробування у вигляді трьох днів життя в малому приміщенні тільки з власними запасами, тим не менше, стало врешті фізичним викликом виживання лише частково. Значну роль, за словами і учасників, і кінодокументалістів, відігравала психіка.
«Ми не очікували на таке емоційне навантаження. І для них, і для нас», — каже режисер.
47-річна жінка, яка переважно сама виховує своїх дітей, уперше опинилася без них на три дні. І пізніше, вже після фільмування, розповіла виданню iRozhlas.cz, що намагалася сама викликати в себе враження, що ця імітація є реальністю, і поводитися так, як поводилася б у реальній кризовій ситуації. Тому, за її словами, їй було б важко змиритися, наприклад, із тим, що ще одна учасниця (яку врешті не відібрали для участі у фільмі) взяла з собою кілька літрів вина.
А 67-річна жінка пригадала, що для неї особисто викликом було переживати час серед власних думок і згадок про своє минуле. «Із часом ми отримали радіо і на одній хвилі могли слухати, що робиться зовні — що люди починають грабувати, влаштовувати чорний ринок. А це доброго настрою не додає», — розповіла вона.
Залишити померти сусідового папугу. А сусіда?
Але імітація кризової ситуації — з неуточненої причини зникли електрика, вода, телефонний зв’язок та інтернет — містила і певний зв’язок із зовнішнім світом.
«Треба було допомогти «сусідові, в якого згоріла квартира». Він прийшов до них і приніс із собою папугу. Учасники вирішили, що сусідові не допоможуть і залишать його папугу померти. Нам стало страшно, що буде, коли в наступному завданні цей сусід прийде з кровотечею і завдання стосуватиметься його життя», — змалював режисер один із найнапруженіших моментів фільмування, коли учасники вже не були впевнені, чому вони можуть вірити.
Натхнення для документального фільму дала минулорічна кампанія Міністерства внутрішніх справ «72 години», що мала на меті поліпшити готовність чехів до криз за зразком скандинавських держав.
Три дні без допомоги
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Повені в Моравії й Сілезії 2024 року і кількагодинний вихід із ладу електропостачання на початку липня 2025-го засвідчили, наскільки швидко може змінитися звичне життя і наскільки мало ми як суспільство готові до таких подій», — вважає засновник і колишній керівник кризової інформаційної групи в Міністерстві внутрішніх справ Ян Патява.
За даними дослідження МВС, до кризових ситуацій не готується 73 відсотки домогосподарств, а 67 відсотків мешканців вважають, що в місці, де вони живуть, ніяка більша надзвичайна подія не загрожує.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Кампанія, в межах якої держава минулого серпня розіслала інструкції щодо готовності до 5,2 мільйона домогосподарств, за словами Патяви, допомогла, хоча числа все ще низькі: наприклад, знання про необхідні запаси води і харчів має нині близько 38 відсотків чехів.
Що ж до самих речей для виживання, то обрана для участі у фільмі трійка отримала перед початком фільмування не найвищі бали за готовність із 12 кандидатів.
Найбільш готовим був українець
Найвище фахівці і рятувальники оцінили те, що за п’ять хвилин зібрав українець Геннадій Артеменко, який живе в Чехії вже багато років. Його врешті до участі в фільмі не обрали, але саме він був найближче до реальних «72 годин».
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії до України, він допомагав біженцям вибратися з України, вивозячи їх від кордонів своїм автом. Як розповів Геннадій під час фільмування, на яке він приходив подивитися, хоч і не був обраний, він спрямовував людей на мало відомі прикордонні переходи на угорському кордоні, де не було величезних черг, і забирав людей звідти до Чехії, де допомагав їм знаходити житло й роботу.
За його словами, криза у вигляді повномасштабного російського вторгнення означала для населення, наприклад, те, що в крамницях, які відкривалися о сьомій ранку, о дев’ятій уже не було дешевих продуктів, а опівдні не було вже ніяких.
«Я сам для фільму взяв тільки найкорисніші речі. Чотири літри води, 3,5 кілограми ошийку з морозильника, п’ять кілограмів рису, дерево, запальничку», — згадує він про свій квадрат.
«Спершу я хотів і гриль, але був не сезон, і дружина все поприбирала. То я взяв промисловий пилосос, щоб наповнювати його деревом і варити їжу на ньому», — додав Геннадій, який працює в Чехії «майстром на всі руки» — ремонтує людям електрику, опалення чи водопровід.
Також на цю тему
-
Соціальний експеримент: люди захистили «українську біженку» від «нападу»
Щоразу знаходився хтось, хто захищав удавану біженку від удаваного нападника — ролі яких грали актори
