150 років тому почалася неоготична добудова собору Святого Віта в Празі
Визначну роль у цьому відіграв празький архиєпископ Бедржих Шварценберґ, який рівно 150 років тому заклав наріжний камінь для добудови собору.
Цей храм був місцем коронування чеських королів, у його крипті лежать останки видатних чеських монархів, шляхтичів і церковних діячів. Першим у нинішньому храмі, що з 1344 року будувався на місці двох попередніх, коронувався Карл IV, який у ньому ж і похований. Найцінніша частина храму — каплиця Святого Вацлава, що стоїть якраз на місці найпершої ротонди — так, щоб не пересувати гробницю похованого в ній князя.
Але після смерті Карла IV 1378 року, а через два десятки років після нього і його будівничого Петра Парлержа, будівництво незавершеного храму зупинилося на довгі століття. У соборі, що лишався втричі меншим від його нинішнього розміру, протягом 15—18-го століть зробили лише незначні добудови.
Своїм сучасним величним виглядом собор завдячує не тільки зусиллям празького архиєпископа, а й натхненню пражан. На добудову храму стали збирати гроші. Внески робили бідні й багаті. Це було приблизно так, як був збір коштів на Національний театр.
Проєктів добудови храму виникло відразу кілька, і не всі вони були в неоготичному стилі. Урешті обрали проєкт Йозефа Краннера, який створив його з дуже чуйним урахуванням стилю первісного будівничого Петра Парлержа. Але він помер, не встигнувши його здійснити. І за справу взявся Йозеф Мокер, який мав значно рішучіші плани.
Його проєкт не сподобався празьким захисникам пам’яток, його критикували за нечуйний підхід до творіння старих майстрів. Сьогоднішній погляд фахівців на його роботу, завершену 1929 року, спокійніший.
Та в будь-якому разі, сьогодні собор, освячений тепер в ім’я святих Віта, Вацлава і Войтеха (Адальберта), є однією з домінант Праги і однією з найбільш фотографованих будівель світу.
