35 років від канонізації Анежки Чеської: свято надії і зміни перед Оксамитовою революцією
Проголошення святою чеської патронки 12 листопада 1989 року, за п’ять днів до початку Оксамитової революції, стало символом надії і змін у Чехословаччині. На канонізацію, що відбулася у ватиканській базиліці Святого Петра, з Чехословаччини вирушило десять тисяч прочан.
Про канонізацію Анежки Чеської, відомої в Україні як Агнеса Богемська, подбав папа Римський, поляк Іван Павло II. За первісним планом, урочистість мала відбутися в Чехословаччині, та комуністичний режим відмовив папі у в’їзді. Ватикан погодився здійснити канонізацію в себе, але висунув умову, щоб держава не перешкоджала прочанам дістатися до Риму.
І режим, на диво, схвалив прохання про виїзд десяти тисяч людей. До Ватикану вирушили три сотні автобусів, чотири потяги і навіть спеціальний авіарейс. Архиєпископський палац на Градчанській площі в Празі перетворився на велетенське турагентство.
Такий інтерес став сюрпризом і для Риму. А дехто з прочан сприймав свою поїздку за кордон як протест проти режиму.
Серед прочан поширювалося старовинне пророцтво, що як тільки Анежка буде проголошена святою, в Чехії настане мир, спокій і добро. Канонізацію проголосив папа Іван Павло II у ватиканській базиліці Святого Петра 12 листопада, тобто лише за п’ять днів до початку Оксамитової революції. І тому її канонізація часто сприймається як символ і провісник падіння комуністичного режиму в Чехословаччині.
Анежка (приблизно 1211 — 2 березня 1282) була наймолодшою дочкою чеського короля Пржемисла Отакара I і Констанції Угорської. З огляду на державницькі інтереси очікувалося, що вона буде видана заміж за когось із великих європейських владарів.
Як кандидатів розглядали чотирьох. Та перший помер, поки Анежка була ще дитиною. Другий і третій обрали інших дружин. А четвертого дівчина, вже 19-річна, відкинула сама, хоча це був сам німецький імператор Фрідріх II. Адже авторитарний батько Анежки якраз помер, і її брат Вацлав I, який зійшов на трон, дав їй свободу вибору.
І Анежка обрала свій власний шлях. За гроші від короля і відкладені як її власний посаг вона збудувала на березі Влтави шпиталь, притулок для бідних і монастир, до якого сама вступила і стала його ігуменею. Натхнення дала їй особа лише на покоління старшого Франциска Ассізького, який став зразком покори, життя в бідності, глибокої віри і турботи про найслабіших, — а також духовної посестри Франциска Клари — пізніше вони обоє теж були визнані святими.
При шпиталі також виник церковно-лицарський шпитальний орден Хрестоносців із червоною зіркою. Таким чином Анежка стала єдиною засновницею чоловічого ордену і засновницею єдиного ордену, що виник у Чехії.
