Більш ніж половина чехів уникає новин про Україну

А російській дезінформації в Чехії вірить лише 10-відсоткова тверда група любителів теорій змов, свідчать останні соціологічні дослідження.

Загалом у світі 36 відсотків опитаних із 46 країн із усієї Земної кулі намагаються принаймні деколи активно уникати важливої інформації, з’ясувало опитування Digital News Report, яке здійснив у січні-лютому дослідницький Reuters Institute, що працює при Оксфордському університеті в Великій Британії. Причини можуть бути різні: хтось намагається зберегти своє психічне здоров’я, хтось хоче уникнути політичних суперечок тощо.

У Чехії, з’ясувало дослідження, 60 відсотків людей уникають новин про війну, яку веде Росія проти України, повідомляє інтернет-видання Aktuálně.cz. «Це означає не обов’язково нестачу інтересу до України, а радше прагнення берегти психічне здоров’я від реальних жахів війни», — пишуть автори дослідження.

Один із цих авторів, Вацлав Штєтка з британського Університету Лоуборо, звертає увагу на ситуацію в Чехії: «Довіра до засобів інформації досягла рекордного мінімуму, можливо, через кризу з вартістю життя і війну в Україні, але також і в результаті президентської виборчої кампанії, яка була позначена поляризацією суспільства і розповсюдженням дезінформації». Як з’ясувалося, серед ЗМІ найбільше довіряють Чеському радіо і Чеському телебаченню.

«Війна в Україні перевірила стійкість країни до дезінформації», — додає Штєтка.

Минулого року після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну чеський уряд розпочав спроби інтенсивніше боротися проти дезінформації. «Але до здійснення цього не дійшло, і це викликало питання, чи дійсно уряд ставиться до цієї галузі як до пріоритетної», — зазначив дослідник. «Побоювання ще посилилися в лютому, коли уряд раптово скасував посаду уповноваженого з питань ЗМІ і дезінформації, чим, по суті, залишив майбутнє боротьби з дезінформацією в невизначеності», — додав він.

Тим часом інше дослідження інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz, яке підготували дослідники Національного інституту SYRI, свідчить: російській дезінформації в Чехії вірить лише незначний відсоток людей. Розмір цієї твердої групи прихильників теорій змов і дезінформації з часом не змінюється: її складають менш ніж 10 відсотків населення Чехії. Загалом же серед населення переважає сильний опір цим прокремлівським наративам, і в Чехії вони не захоплюють суспільний простір до такої міри, як, наприклад, у сусідній Словаччині.

Такі результати опитування майже 4 тисяч респондентів, яким пропонували висловити ставлення до історій, які найчастіше з’являлися на трьох десятках так званих антисистемних і конспіраційних сайтів. Крім твердого ядра з десяти відсотків прихильників таких історій, іще близько десяти відсотків складають таку собі м’яку оболонку, каже один із авторів дослідження, фахівець із дезінформації Йозеф Шлерка, якого цитує iRozhlas.cz.

За його словами, дезінформації і теоріям змов, і не лише проросійським, найбільше вірять люди з високим рівнем недовіри до політичної системи, її інституцій і, звичайно, до основних засобів інформації. Натомість вони читають дезінформаційні і конспіраційні сайти і аналогічну інформацію, яку поширюють через соцмережі чи месенджери або електронною поштою, створюючи собі альтернативний інформаційний простір. Саме в цій групі падають на поживний ґрунт і проросійські теорії змов.

При цьому, звертає увагу дослідник, метою російської пропаганди чи операцій впливу є не те, щоб переконати чехів, що «всі слов’яни — брати, а Росія — старший брат і провідник для них усіх» чи що «то Захід втягнув Росію у війну проти України» — йдеться радше про підрив довіри до держави, до її інституцій і загалом до демократії. І цьому можуть прислужитися й інші теорії змов.

Як каже Шлерка, на сайтах, які поширюють проросійську дезінформацію, вона становить 10—15 відсотків від усіх статей — ті сайти працюють і з цілою низкою інших теорій змов — наприклад, таких, що пов’язані з вакцинацією від COVID-19, яку називають таємною біологічною зброєю з метою знищити населення Землі. При цьому деякі автори текстів такого змісту, які поширюють їх у соцмережах чи відеоблогах, отримують фінансування з Росії чи Білорусі, додає дослідник.