Бій попри мир: масштабний бій між німецькими, американськими й радянськими військами в травні 45-го
Одна з останніх битв Другої світової війни в Європі сталася на південний захід від Праги поблизу села Мілін через кілька днів після офіційної капітуляції Німеччини. Вона була унікальна тим, що в боях брали участь бойові підрозділи Вермахту, СС, Радянського Союзу, США і чеські партизани. Нещодавно відкрита виставка документує події, які там відбувалися, і смерті, яких можна було б уникнути, якби союзники застосували інший підхід.
На південний захід від Праги, на лівому березі Влтави, лежить село Мілін. Саме тут, а саме в місцевості Слівіце, 11—12 травня 1945 року відбулася одна з останніх великих битв у Європі між нацистською Німеччиною і союзниками антигітлерівської коаліції.
Чеський історик доктор Йозеф Велфл, директор розташованого неподалік Гірничого музею Пржибрама, після багатьох років досліджень підготував спеціальну виставку, яка документує зіткнення.
«Є кілька причин, чому ця битва була важливою. Перш за все, вона відбулася в той час, коли більш-менш уся Європа вже святкувала мир.
По-друге, вона була дуже незвична тим, що в бою брало участь справді широке коло учасників. Чеські партизани воювали поруч із радянськими десантниками, а також підрозділами трьох Українських фронтів Червоної армії і танкової дивізії США.
І останнє, але не менш важливе: підрозділи Російської визвольної армії генерала Власова, які воювали на боці німців, перш ніж перейти на протилежний бік в останній період війни, також брали участь, борючись із силами СС і «гітлерюгенду» і самі намагаючись дістатися до американських позицій».
Незважаючи на офіційну капітуляцію нацистської Німеччини 8 травня, по всій Європі ще протягом кількох тижнів відбувалися окремі сутички між союзниками і німецькими військами, часто через те, що останні намагалися дістатися на Захід і уникнути радянського полону. Так було і в битві під Міліном, але в більших масштабах, ніж це було звичним для того часу.
Доктор Велфл каже, що тисячі військ Вермахту й СС рухалися дорогою, що йшла з Праги на захід Чехії, щоб дістатися до утримуваних американцями ліній навколо міста Плзень і здатися їм.
«Крім німецьких підрозділів, які відступали з Праги, було також угруповання, що складалося в основному з підрозділів СС, які базувалися біля Бенешова на південь від чеської столиці. Вони намагалися потрапити в американський полон, переправившись через Влтаву. Це призвело до великого скупчення гітлерівських військ навколо Міліна».
Німецький командувач, генерал Карл Фрідріх фон Пюклер-Бурґгаусс, наказав своїм людям зайняти оборонні позиції, щоб захистити свій східний фланг від радянських військ, і намагався домовитися з американцями, сподіваючись, що вони візьмуть німців у полон. Це не спрацювало, і прибулі радянські війська почали бити німців.
Зрештою, 12 травня нацистські війська погодилися капітулювати на зустрічі, на якій були присутні і американські, і радянські представники. Німецькі офіцери, які погодилися на умови капітуляції, після того застрелилися.
Чеські й радянські втрати становили принаймні десятки людей, німецькі — сотні. Американські втрати важче задокументувати, бо ті, хто загинув після 8 травня, офіційно не внесені до списків жертв війни. Але доктор Велфл каже, що 4-а бронетанкова дивізія США, яка брала участь у бою, дійсно зареєструвала вбитого 11 травня офіцера.
Також повідомлялося про кілька воєнних злочинів. Історик каже, що їх вчинили німці стосовно чеських партизанів.
«У декого з них були виколоті очі. Іншим відрізали вуха чи носи. На трупі одного чоловіка було виявлено не менш ніж 17 багнетних поранень.
Цю битву можна розглядати як певну трагедію, тому що якби американська пропозиція просунутися за лінію розмежування не була відхилена за кілька днів до цього, вони могли дійти до Праги близько 6—7 травня, і не було б боїв тут, біля Пржибрама. Можна було врятувати життя десятків мирних жителів, а також німецьких і радянських солдатів».
Виставка працює в меморіалі Vojna, що між Міліном і Пржибрамом. Окрім документів і фотографій, пов’язаних із битвою, на виставці є також багато пам’ятних речей. Виставка відкрита до кінця року. На сайті Гірничого музею Пржибрама також можна знайти детальний виклад перебігу битви чеською й англійською мовами.
