Біженці нерідко працюють в умовах, наближених до новітнього рабства. І багато хто може стати безхатьком

Чи достатньо біженці мотивовані до інтеграції в чеське суспільство? І які їхні перспективи у світлі більш суворих правил надання підтримки? Багато хто може стати безпритульним, застерігає соціальний географ і співробітник Карлового університету в Празі Душан Дрбоглав. І некомерційні організації вже реєструють зростання числа безпритульних біженців.

Із початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Чехія видала візи тимчасового захисту більш ніж 590 тисячам її громадян. Нині, за даними Міністерства внутрішніх справ, у країні зареєстровано понад 385 тисяч біженців.

Більшість прибульців намагаються влаштуватись тут на роботу. Літні люди й жінки з малими дітьми нерідко опиняються в категорії соціально незахищених верств населення. Соціальний географ Душан Дрбоглав звертає також увагу, що багато хто з них може стати жертвами новітнього рабства.

Душан Дрбоглав|Фото: Elena Horálková, Český rozhlas

Чехія два роки тому обійняла перше місце за кількістю прийнятих біженців у перерахунку на чисельність власного населення і утримувала його до останнього часу. «За статистикою, нині ми другі за Естонією. Але різниця невелика. До того ж щотижня прибуває ще близько тисячі нових українських прохачів. Питання в тому, як усе обернеться в березні 2025 року, коли закінчиться час дії статусу тимчасового захисту для українців по всій Європі. І ми маємо в рамках ЄС, як і в окремо взятих країнах, домовитися, як вирішуватимемо це питання в майбутньому», — каже фахівець.

Позитиви і негативи. Інтегруватися чи повертатися?

Ідеться переважно про високоосвічених жінок, які працюють на посадах, що не відповідають їхній кваліфікації й фахові. Використання людського капіталу надто низьке

До того ж у Чехії поступово ставали суворішими умови надання допомоги біженцям. «Мета ясна: мотивувати їх до того, щоб вони потурбувалися про себе самі. І це відносно вдається», — додає Дрбоглав.

Економічно активними є до 80 відсотків українських біженців працездатного віку. Та є й негативи, каже фахівець: «Неуспіх полягає в тому, що йдеться переважно про високоосвічених жінок, які працюють на посадах, що не відповідають їхній кваліфікації й фахові. Використання людського капіталу надто низьке».

Самі біженці не знають, чи є сенс інвестувати в інтеграцію таким чином. Вони не знають, чи повернуться в Україну, чи ні. Вони все вагаються, вичікують і не знають, чи інвестувати їм усі зусилля в інтеграцію, чи прийняти ту роботу, яка є, і почекати на повернення додому

Українці в Чехії, каже він, працюють найчастіше в сфері послуг, у промисловості й сільському господарстві — «але це некваліфіковані, ручні роботи, а не інтелектуально складні».

Щоб це змінилося, треба б влаштовувати для біженців курси перекваліфікації. Та проблема тут не лише на боці держави, звертає увагу соціальний географ.

«Самі біженці не знають, чи є сенс інвестувати в інтеграцію таким чином. Вони не знають, чи повернуться в Україну, чи ні. Вони все вагаються, вичікують і не знають, чи інвестувати їм усі зусилля в інтеграцію, чи прийняти ту роботу, яка є, і почекати на повернення додому», — пояснює Дрбоглав.

Біженцям загрожує новітнє рабство і втрата житла

Там жах. Українські біженці стають новітніми рабами, їхня життєва ситуація катастрофічна. Вони прибули сюди у стресі від війни, а тут ведуть новий бій

При цьому він вказує на дослідження, яке здійснила для Міністерства праці доброчинна організація Diakonie Západ, що працює з біженцями. «Там жах. Українські біженці стають новітніми рабами, їхня життєва ситуація катастрофічна. Вони прибули сюди у стресі від війни, а тут ведуть новий бій. Дехто з працедавців розпоряджається ними неймовірно, форми працевлаштування через агентства нагадують новітнє рабство», — наголошує фахівець.

Чеський громадянин отримав би в такій ситуації допомогу, але біженці не потрапляють у систему соціальної підтримки. Так що є загроза, що лише в Празі в критичній ситуації опиниться близько трьох тисяч людей, які можуть втратити житло

Дуже проблематичним вважає Дрбоглав і те, що від вересня цього року має закінчитися будь-яка підтримка в питанні житла й тим, хто належить до вразливої категорії — наприклад, вагітним жінкам, жінкам із дітьми до шести років, студентам і літнім людям. Їм не буде за що винайняти комерційне житло, бо допомогу вони можуть не отримати.

«Проблема в тому, що вони дуже часто мають якийсь дохід, намагаються знайти собі місце на ринку праці. Але коли цей дохід враховують, то вони вже не отримують підтримки. Чеський громадянин отримав би в такій ситуації допомогу, але біженці не потрапляють у систему соціальної підтримки. Так що є загроза, що лише в Празі в критичній ситуації опиниться близько трьох тисяч людей, які можуть втратити житло», — констатує фахівець.

Одна з найгірших можливостей — знайти роботу через агентство на чорному ринку праці. Ситуація і для працівника, і для держави сумна

Тож, на думку Дрбоглава, питання в тому, чи не варто змінити умови для цієї категорії так, щоб уникнути ситуації, що люди будуть шукати інших шляхів.

«Одна з найгірших можливостей — знайти роботу через агентство на чорному ринку праці. Ситуація і для працівника, і для держави сумна: ніякі податки не сплачуються, і людина опиняється поза будь-яким контролем», — додає соціальний географ Душан Дрбоглав.

Біженці-безхатьки: проблема вже існує

Про загрозу втрати житла українськими біженцями в Празі пише також інтернет-видання Alarm, посилаючись на осіннє (минулого року) дослідження некомерційної організації Místní místním, яка допомагає празьким безхатченкам. Це дослідження з’ясувало, що соціальні організації, спрямовані на наданні допомоги в тяжких життєвих ситуаціях чи людям без дому, зареєстрували 2023 року в Празі зростання числа клієнтів і клієнток із України.

Наприклад, в організації In Iustitia повідомили, що ще на рік раніше не реєстрували жодного безхатченка родом із України, нині ж серед тих безхатьків, із якими працює організація, понад одна п’ята — громадяни України. «Армія порятунку» зауважує зростання числа людей із України, яким вона надає підтримку, на 20—30 відсотків, а організація Jako Doma — на 5—10 відсотків.

У дослідженні також звернено увагу, що соціальні організації, які могли б допомогти біженцям у таких ситуаціях, часто не мають фінансових і персональних можливостей для роботи з людьми з України.

Наприклад, організація Naděje Praha має можливості надавати допомогу тільки тим, хто володіє чеською мовою. А деякі організації, що були прямо зорієнтовані на українських клієнтів, наприкінці року цілком перестали надавати таку допомогу. Це, як мовиться в дослідженні, наприклад, ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) чи празький Центр подальшої підтримки біженців із України, який у грудні закрився.

Відсутність довгострокової, неперервної і системної підтримки людей із України створює зачароване коло, в якому ці люди полишені самі на себе

Як мовиться в дослідженні, існує великий ризик ескалації критичної ситуації в людей без дієвих соціальних зв’язків, яким у разі кризи немає до кого звернутися — і це якраз випадок прибульців із України.

Проблему становить і статус українських біженців у Чехії — їх не стосуються звичайна соціальна допомога, і соціальні служби в Чехії не мають зобов’язання приймати людей, що не є громадянами країн Європейського союзу.

Тому й виникають у Чехії такі авральні типи підтримки біженців із України, як визначені законами Lex Ukrajina: «Відсутність довгострокової, неперервної і системної підтримки людей із України створює зачароване коло, в якому ці люди полишені самі на себе, а це за такої ситуації дуже проблематично», — мовиться в дослідженні некомерційної організації Místní místním про загрозу втрати житла біженцями з України.