Чехія допомагає українським утікачам уже не вперше
В історії україно-чеських відносин уже не вперше чеський уряд і керівництво країни надають допомогу українцям, які опинилися у біді. Які українські діячі й видатні постаті залишили яскравий слід в історії Чехії? Як Чехія раніше вже допомагала біженцям з України, які втікали від терору радянської влади?
Повномасштабна російська агресія у 2022-му році призвела до великої хвилі біженців з України, які шукають прихистку у країнах Європи. Найбільше українців наразі проживає у Німеччині, Польщі, чимало у Чехії. Але для Чехії це також вже не перша велика хвиля міграції українців. У міжвоєнний період, а це від 1919 до 1939 років, відбулося ще одне велике переселення на чеські землі, зокрема, української інтелігенції. Це стосувалося учасників національно-визвольних змагань. Розповідає екскурсовод та краєзнавець з 20-річним стажем Марія Прокоп’юк.
«Українці мали, власне, кілька хвиль еміграції ще за Австро-Угорщини, тому що вся Західна Україна, або Королівство Галичина, була в складі Австро-Угорської імперії. Вони (українці — ред.) сюди приїздили. Хтось приїздив вчитися, бо Карлів університет був такий відомий, і багато з Тернополя, з Франківська, а тоді Станіслава, зі Львова сюди приїздили вчитися — у Львові ще не було університету. Дехто їхав до Відня, але Прага також була популярною. А після поразки національно-визвольних змагань в Україні, після поразки Української Народної Республіки, тут уже в 1919 році починають з’являтися не тільки представники інтелігенції і представники Центральної ради, але і тут було кілька таборів інтернованих Української Галицької армії та українських Січових стрільців. Вони були, наприклад, в Ліберці, потім є ще кілька таборів. Людям у тих таборах чеська влада запропонувала залучатися до нормального життя. Вони теж могли вчитися».
Можливо для когось справжнім відкриттям буде дізнатися, що видатний українець, археолог, вчений зі світовим ім’ям Іван Борковський, який досліджував історію Празького граду, зробив велике відкриття і назвав нову дату заснування Праги, запевнивши, що це сталося на 100 років раніше, ніж прийнято було думати до того. У 1928 році Іван Борковський розкопав у Празькому граді скелет людини з мечем, ймовірно, воїна, після цього ця знахідка не давала спокою багатьом тодішнім науковцям, які намагалися долучитися до видатного відкриття.
«І кілька з них таких відомих імен, таких, як археолог Іван Борковський, який після життя у таборі потім закінчив Карлів університет і став відомим археологом. Для Чехії це взагалі дуже відомий вчений, тому що він посунув на сто років вперед дату заснування Праги. Це його заслуга українця Івана Борковського. До речі, на жаль, тоді Інститут археології, коли було 80 років республіки, намагався, щоб йому було видано посмертну нагороду Чеської Республіки, але тоді це не було схвалено. Хоча чеські археологи його дуже шанують. Я сподіваюсь, що якась українська організація займеться тим, щоб знову нагадати, бо там помінявся директор в Інституті археології, але щоб не забули про Борковського. Всі його знають, звичайно, як чеського археолога, але ми вже довели, що це не просто чеський, а що він українського походження».
У березні 1919 року до Чехії приїздить з родиною на проживання Михайло Грушевський. Тут навчалася на історико-філологічному факультеті талановита українська поетеса Олена Теліга, жили поети Олег Ольжич та Олександр Олесь. А хімік-науковець Іван Горбачевський навіть був ректором Карлового університету. Тож відомі українці залишили помітний слід в історії Чехії.
«Звичайно, тут працював Іван Горбачевський. Горбачевський походив з Тернопільщини, сам, власне, працював у Відні і він був першим українцем — міністром охорони здоров’я (Австро-Угорщини — ред.) у Відні, але коли, власне, він переїхав, завершилася Перша світова війна. Він повернувся до Праги і тут створив Інститут медичної хімії, і тут похований на цвинтарі. До речі, дуже багато історичних місць на кладовищах у Празі. І, власне, в Празі похований Горбачевський (на цвинтарі «Шарка» — ред.), відомий вчений-фізик Іван Пулюй похований на «Мальвазінках».
Тож українцям слід пишатися своїми славними діячами, які навчалися, творили та плідно працювали на благо Чехії та України. Завдяки прихильності президента демократичної Чехословаччини Томаша Гарріґа Масарика і чеської громади вони змогли реалізувати себе у країні, яка надала їм прихисток — як і нині приймає в себе й підтримує сотні тисяч українців.
