Чеська філія «Меморіалу» та правозахисники в Харкові співпрацюють над проєктом «Голоси війни» на Харківщині

Олександра Скорвід є однією з команди чеського товариства «Міжнародний Меморіал» у Празі і бере участь у роботі над проєктом «Голоси війни» на Харківщині. Олександра приїхала до Чехії з Москви майже 11 років тому і за цей час вивчила українську мову. Як з’ясувала редакторка Чеського радіо Алла Вєтровцова, її мати, харків’янка за походженням, яка емігрувала з Росії через війну, дуже цьому зраділа. Більше про проєкти чеського «Меморіалу» розповідає Олександра Скорвід.

— Зараз я працюю в команді чеського «Меморіалу» та Gulag.cz — це дві організації, якими керує Штепан Черноушек.

— Це дві організації, які займаються захистом прав людини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Кримінолог Петр Пойман: документування воєнних злочинів росіян запобігає ризикові наближення війни до Чехії

— «Меморіал» займається охороною людських прав, тому що Gulag.cz займається історією і дослідженням радянських репресій, а «Меморіал» від кінця 80-х років минулого сторіччя займається документуванням злочинів, як радянських, так і російських, і також вивченням феномену тоталітарізму як такого. Наша команда чеського «Меморіалу» невелика, ми займаємось тим, щоб розказувати чеській аудиторії про те, що відбувається як в Росії, так і в Україні. Потрібно постійно нагадувати про те, що в Україні триває війна, яку розв’язала Росія. Але, з іншого боку, нам здається важливим показувати те, що в Росії є люди, які живуть там і при цьому не підтримують цю війну проти України і хочуть перемоги України в цій війні.

— Я слухаю вашу чудову українську мову і розумію, що ви, мабуть, маєте стосунок до України, чи не так?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Люди можуть звикнути до злочинів, які Росія коїть в Україні — це небезпечно, попереджає чеський філософ

— Я насправді ніколи українською не говорила до 20 років. У мене мама, вся її родина з Харкова, але моя мама більшу частину життя прожила в Москві, зараз вони емігрували. Але вона прожила в Москві зі своїми батьками, і мій тато там жив, і української мови в нас у сім’ї ніколи не було. Коли я переїхала в Чехію, якраз тоді була історія Майдану, Донбас, Крим, і в мене з’явилося дуже багато оточення з України, — я почала українську тренувати, спочатку пасивно, а потім вже й активно, тому що мені дуже сподобалося, як вона звучить. І в принципі, мені це легко вдавалося, трішки є таке відчуття, що це поклик крові, що в мене всередині все-таки є українська кров теж.

— Що на це сказали ваші батьки?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Чеська неурядова організація Team4Ukraine відстежує російські воєнні злочини в Україні

— Вони захоплені, насправді. Мама дуже радіє, що я співпрацюю з українцями, і коли це було можливо, я ще їздила в Україну, тому що вона від свого дитинства в Україні не була. І в Харкові не була, який вона дуже ніжно любить. Я їздила зі студентськими проєктами в Україну, зокрема, в Харків. І я навіть знайшла той будинок, де була квартира її бабусі. І мама була завжди дуже рада. Те, що я говорю українською — зараз батьки вже звикли, а тоді, коли я почала говорити українською, для них це було велике задоволення.

— Це, дійсно, виявся подарунок для сім’ї. Повернімося до Харкова, тому що «Меморіал» співпрацює, чи в усякому разі, є на зв’язку з харківською групою «Меморіалу», тобто з українською групою правозахисників.

— Так. «Меморіал» від самого початку існування, з кінця 80-х років, дуже тісно співпрацює з Україною. І український «Меморіал», або інша назва — Харківська правозахисна група (керівник Євген Захаров), — вони дуже давні колеги «Меморіалу». Було зроблено багато у документуванні радянських злочинів, репресій, і спільна робота в архівах. Але, звісно, з початком повномасштабної агресії одним з головних спільних проєктів «Меморіалу» та Харківської правозахисної групи став проєкт «Голоси війни», який наші колеги з України розпочали зразу після початку повномасштабного вторгнення, тобто навесні 22-го року. Йдеться про документування злочинів російської армії в Україні. В рамках цього проєкту записуються історії українців, які пережили окупацію або на власні очі бачили якісь злочини. Ці інтерв’ю потім розповсюджуються по Європі, як мінімум.

Якщо ви чи хтось із ваших знайомих біженців були свідками можливих воєнних злочинів в Україні або жертвами таких злочинів, не вагайтеся звернутися до чеської поліції, особисто чи через волонтерів, щоб дати свої свідчення: oznameni.policie.cz

— На тлі нещодавніх заяв Путіна ми можемо сказати, що росіяни просувають свою версію — наприклад, нещодавно прозвучала заява Путіна, що він шукає свою «формулу миру». І що Україна «використала» Бучу, де російські окупанти масово знищували цивільних, як «фальсифікацію» проти Росії. Ми бачимо, наскільки нагально, щоб правозахисні групи продовжували свою діяльність. Дуже добре, що ви залучаєте фахівців, які можуть перекладати ці матеріали різними мовами.

— Матеріали виходять українською і російською мовами, це можна знайти на сайті Харківської правозахисної групи. Роль «Меморіалу» — потім вже загального — полягає в тому, щоб ці інтерв’ю розповсюдити іншими мовами. Тобто в нас це виходить чеською, ще є колеги в Польщі, Німеччині, Італії, Франції тощо.