Чеські волонтери продовжують підтримувати українців

Навіть через рік підтримки українських біженців чехи не збираються зупинятись із нею. Неймовірні люди допомагають із перекладом в органах влади і лікарнях, шукають житло і роботу, одяг, меблі і посуд.

Добрих людей у Чехії чимало. Журналістка Чеського радіо Олена Горячева пропонує розповідь про волонтерку з Устецького краю Їндру Моравцову.

Модераторка на радіо, рецепціоністка, підприємниця. Розумна і енергійна Їндра Моравцова знайшла себе, допомагаючи людям.

Ми зустрілися з нею у недавно відкритому в Усті-над-Лабем «Re-Use центрі». Це місце, де нужденні люди отримують найнеобхідніше, а уживані речі — друге життя.

Створити склад-магазин дешевого одягу і побутових предметів Їндра мріяла майже рік. Тепер щодня вітає дарувальників, а від нужденних приймає заявки на речі.

Історія волонтерства Їндри Моравцової почалася задовго до відкриття «Re-Use центру». «Торік у березні я не змогла бути осторонь трагедії в України», — каже пані Моравцова.

«Відчувала жахливу безпорадність. Я не знала, що робити. Мені здавалося, що сталося щось таке жахливе й неймовірне. І дотепер я так відчуваю, тому що я взагалі не можу зрозуміти, як може дехто вирішити атакувати іншу країну і знищувати життя інших людей».

До хвилі біженців у Чехії у пані Їндри був невеликий довід волонтерської роботи. Тож, разом із подругою-українкою, яка живе в Усті-над-Лабем багато років, та іншими друзями почали збирати речі і продукти для біженців. Врешті-решт обсяги допомоги були такими, що довелося орендувати склад.

«Там ми почали збирати речі до гуманітарного збору — як речі для українців, які приїжджали в Чехію, так і посилки з речами в Україну. Почали шукати житло для тих, хто приїжджав, і облаштовувати їх. А також відкрили благодійний рахунок».

Нині в товстому блокноті-щоденнику Їндри Моравцової — десятки прізвищ, телефонів, нотаток і історій біженців, яким вона допомогла з житлом, роботою й облаштуванням. І щодня в ньому з’являються нові й нові контакти українців.

«Дуже важко втримати себе і не вигоріти за більш ніж рік спілкування з людьми, які постраждали від війни», — призналася мені пані Їндра. Але вона не планує зупинятись.

«Смутних ситуацій і історій дуже багато. На початку намагалася з кожним зустрітись, познайомитись ближче. І в один момент їх стало стільки, що я би з того, гадаю, з’їхала з глузду. Але з тими, з ким познайомились на початку, ми дотепер товаришуємо. І це дуже добре».

«Волонтери — витримали!»

Тема волонтерства є доволі серйозною, і обговорювати її необхідно з людиною, яка цим питанням опікується. Про волонтерство, допомогу українцям від початку війни ми поговорили із засновником фонду «За Україну» Лукашем Дворжачеком. Лукаш разом із іншими чехами збирає допомогу в Чехії для українців, їздить до України, передає цю допомогу військовим та шпиталям.

Надихає те, що пан Лукаш є звичайним громадянином Чехії, який працює на залізниці, але знаходить час на добрі справи і є небайдужим до України та українців. Настільки небайдужим, що навіть вчить українською мову і спілкується нею, прихистив у себе вдома українську родину і своїми справами наближає перемогу України.

— Лукашу, з чого розпочалася ваша допомога українцям?

— Моя допомога розпочалась через одну жінку, котра працювала в Оломоуці. У її брата була проблема зі здоров’ям, він мав травму спини, впав з п’ятнадцяти метрів на спину. Я вирішив їй допомогти, звернутися до лікарів, котрих знав у Чехії.

— Із чого почалася ваша допомога українцям від початку повномасштабного російського вторгнення?

— Я познайомився з чоловіком зі Швейцарії, у якого було дві компанії. Хотів, аби він допоміг фінансами. Познайомився з ним дивом на вокзалі в Празі. Я хотів йому допомогти з валізами, а він вирішив, що я хочу їх вкрасти. Я розповів йому, чим займаюся, і ми домовилися з ним про співпрацю.

— Яких зараз обсягів сягнула ваша допомога? Скільки вами було зроблено добрих справ?

— За рік та місяць, як триває повномасштабна війна, я був в Україні вісім разів із допомогою. Днями ми поїдемо до Ужгороду, куди приїздять волонтери, з якими ми співпрацюємо. Передам їм допомогу. Також надсилав допомогу до Чеського центру у Києві. Також співпрацюю зі шпиталем у Тячеві. До Краматорська ми надіслали печі для обігріву, там багато чого розбомбили.

— Чи долучаються до вас люди та скільки разом з вами людей допомагає українцям?

— Небагато. Тут невелика підтримка. На Мораві, якщо потрібно щось завантажити чи вивантажити, то допомагають пожежники (працівники Пожежно-рятувальної служби Чехії — ред.). А так допомагають мої друзі. А загалом люди не мають часу.

— Чи відчуваєте у собі сили допомагати і чи думали ви над тим, наскільки у вас іще вистачить сил допомагати?

— Волонтери — витримали!