Чеський офіцер вчить українських бійців у Польщі: навчання інтенсивне, можливості піти на пиво немає
25-річний лейтенант на ім’я Ярослав служить у частині військових хіміків у Ліберці трохи більше ніж рік, але вже встиг зі своєю командою навчити майже 90 українських військових за три відрядження до Польщі. Як сказав він в інтерв’ю для інтернет-видання Чеського радіо iRozhlas.cz, він вражений запалом і натхненням українців.
Військовослужбовці 31-го полку радіаційного, хімічного і біологічного захисту разом із чеськими військовими медиками, снайперами і саперами беруть участь у Місії військової допомоги Україні Європейського союзу (EUMAM UA). В межах цієї місії українські військові приїжджають до однієї з країн ЄС. Чехія навчає їх і на своєму військовому полігоні Лібава, і в Польщі, куди виїжджають чеські військові фахівці.
До Польщі в квітні вперше вирушив і Ярослав, повного імені якого на його прохання не оприлюднюють, — щоб за тиждень передати українцям інформацію і практичні знання за своїм фахом.
«Ми зосереджуємося головно на захисті від зброї масового знищення. Потім вивчаємо з ними захисні костюми: як їх вдягати, як вдягнути протигаз. Також учимо їх основним методам і практичному здійсненню знезараження. І остання велика тема — детекторні пристрої: різні типи їх, їхні вигоди й невигоди і робота з ними», — розповідає молодий лейтенант. Як пише iRozhlas.cz, він став першим чеським інструктором у Польщі, який дав інтерв’ю для ЗМІ.
Через те, що часу мало, а інформації багато, навчання триває шість днів на тиждень. Наприкінці курсу — практичний іспит, що має форму симульованого нападу зброєю масового знищення.
«Це захід на цілий день, протягом якого вони можуть відчути, що таке ураження якоїсь місцевості якоюсь зброєю масового знищення. Їхнє завдання — евакуювати людей із цієї місцевості, потім провести їм знезараження, надати першу допомогу і підготувати до транспортування до медичного закладу», — розповідає Ярослав.
Він відкидає твердження, що з’явилися недавно в засобах інформації, ніби українці незадоволені західним тренуванням. «Я маю від них радше протилежні відгуки. Ми отримали подяку від українських Збройних сил, там були дуже задоволені рівнем навчання, яке ми забезпечуємо», — каже офіцер.
Люди різні, та всі хочуть вчитися
За його словами, люди, яких він із колегами навчає, бувають різні. Є серед них і однолітки молодого чеха, і значно старші бійці. Дехто має досвід, а хтось приходить просто з цивільного життя. Але, каже Ярослав, це не створює проблем у навчанні.
«Звичайно, ті, хто має якийсь досвід у хімічній галузі, краще розуміють це, ніж новачки. А були там і люди, які працювали на атомних електростанціях. Але всі вони дуже активні і про все допитуються», — каже лейтенант, для якого ці відрядження до Польщі стали його першою закордонною місією.
А через те, що на навчаннях нульова терпимість до алкоголю, немає й можливості піти після навчань разом із українцями до пивниці й поговорити там неформально.
«Будь-які контакти більш-менш обмежені тільки навчанням — щоб піти на пиво, то вже ні. Ми ставимося до цього з професійного погляду. Ми їдемо туди щось їм передати, чогось їх навчити. Ні для яких особистих стосунків чи дружби з ними зовсім немає місця», — пояснює він.
За словами Ярослава, найбільшою несподіванкою для нього став великий інтерес, який виявляють українці до навчання.
«Із яким запалом і натхненням вони починають навчання! Ми такого не чекали — що вони матимуть аж таку зацікавленість, таку готовність зробити все. І ще вони ввічливі. Все це викликає добрі відчуття», — каже чеський військовий, який навчає українців.
