Диво в Чигошті непояснене вже 75 років. Комуністична Держбезпека через нього замучила священника Йозефа Тоуфара
Таємничий випадок, що стався в адвентний час 1949 року під час казання парафіяльного священника Йозефа Тоуфара в костелі села Чигошть у нинішньому краї Височина, став для комуністичної таємної поліції приводом для ліквідації священника і початку терору проти церкви.
Сільський священник Йозеф Тоуфар завершував своє казання третьої адвентної неділі 11 грудня 1949 року в храмі села Чигошть. Праву руку він приклав до грудей, а лівою вказав на вівтар зі словами: «Тут, у храмі, серед нас є наш Спаситель».
І в цей час за ним кілька разів похилився туди й назад півметровий дерев’яний хрест на головному вівтарі. Принаймні, це засвідчили майже два десятки вірян, присутніх тоді в храмі.
Сам священник цього не бачив. Але хрест так і залишився трохи похиленим у бік кафедри…
Отець Тоуфар після служби відразу пішов додому. І вперше почув про таємничий рух хреста тільки наступного дня від коваля Вацлава Поспішила. Той розповів про подію зі слів своїх родичів, але був цими словами так вражений, що аж заплакав.
Наступними днями до отця Тоуфара підійшли ще кілька присутніх на тому казанні — які теж сказали, що самі бачили хитання хреста. Священник звернувся до свого церковного начальства і на його пораду на казанні наступної неділі сказав: то було не диво — то було просто свідоцтво того, що Господь перебував разом із вірянами у храмі.
Та чутки про диво вже пішли всією Чехословаччиною. З усієї тодішньої країни до села з населенням кількасот людей стали збиратися люди. І це викликало занепокоєння комуністичної влади.
Державна безпека (Státní bezpečnost, StB), таємна політична поліція, затримала священника і ще кілька людей у зв’язку з подією в Чигошті. Дехто потім отримав тривалі тюремні вироки. Але саме Йозефові Тоуфару дісталася найтяжча доля.
Кілька тижнів його жорстоко катували. З нього вибили визнання, ніби то він інсценував хитання хреста. В ніч із 23 на 24 лютого 1950 року його в тяжкому стані привезли до Чигошті, де змусили взяти участь у храмі в «реконструкції» його «фальсифікації».
Священника під руки ввели до костелу. Процедуру фільмували з метою пропаганди. Щоправда, самого Тоуфара показали лише раз: його роль у «реконструкції» грала інша особа. Все відбулося вночі: люди не мали знати про це.
25 лютого священник потрапив із в’язниці до лікарні на операцію. Через кілька годин він помер.
Кілька днів його тіло тримали під суворою охороною. Врешті його таємно поховали в масовому похованні під стіною Дяблицького цвинтаря в Празі під фальшивим іменем. Родичам про його смерть повідомили лише через чотири роки.
Смерть Тоуфара зірвала планований «монстр-процес», який мав стати судом над усією Католицькою церквою. Слідчого, який фактично забив священника до смерті, покарали доганою по партійній лінії. В діяльності церкви комуністи вбачали, зокрема, перешкоду на шляху примусової колективізації.
Тож їм довелося обмежитися меншим. У країні показували згаданий пропагандистський фільм, знятий уночі. Також цьому епізодові присвятили одну з серій глибоко пропагандистського, але свого часу дуже популярного телесеріалу «30 справ майора Земана».
Ситуація змінилася лише після занепаду комуністичної влади. 1992 року біля храму в Чигошті влаштували символічну могилу Йозефа Тоуфара, «поховавши» там жменю землі з масового поховання в Дяблицях.
2014 року останки Тоуфара ексгумували з цвинтаря в празькому районі Дябліце, ідентифікувавши їх за ДНК. Їх урочисто поховали в його храмі в Чигошті в липні 2015 року.
І лише нинішнього 2024 року, через 75 років після таємничої події, суд визнав арешт Йозефа Тоуфара незаконним. А церква ще з 2013 року веде процес його визнання блаженним — це в Католицькій церкві необхідний крок перед визнанням святим. Нині триває збір необхідних для цього документів і свідчень.
А що ж із хитанням хреста? Його досі не вдалося надійно пояснити. Висували найрізноманітніші теорії — від того, що під час ремонту храму хрест погано закріпили, й до того, що це могла бути провокація Держбезпеки, якій був потрібен привід для репресій проти церкви.
Схожі антицерковні політичні процеси приблизно в ті ж роки були влаштовані і в інших країнах тодішнього так званого «соціалістичного блоку»: Польщі, Угорщині чи Східній Німеччині. Але до таких брутальних і трагічних наслідків, як у тодішній Чехословаччині, в них не дійшло.
