Історичну мозаїку на соборі Святого Віта в Празі вже 20 років зберігає унікальна технологія. Тепер її стан треба перевірити
Площа мозаїки — 82 квадратні метри, і складається вона з більш ніж мільйона скелець і камінчиків десятків кольорових відтінків чи й із позолотою. Ця мозаїка на мотиви Страшного суду, якій уже понад шість століть, на соборі Святого Віта є однією з найзнаменніших пам’яток Празького граду. Понад двадцять років тому їй завдяки унікальній технології повернули первісну красу. Нині фахівці мають перевірити, в якому вона стані і як зберігати її далі.
Мозаїка розташована на південній зовнішній стіні собору Святого Віта над Золотими воротами, через які раніше був вхід до храму і за якими схована камера з коронаційними клейнодами. Мозаїку, що зображує біблійний мотив Страшного суду, замовив імператор Карл IV. За словами низки фахівців, така мозаїка в країнах на північ від Альп абсолютно унікальна.
Для її створення викликали фахівців із Італії — найімовірніше, з Венеції. Її завершили 1371 року, і складається вона з мільйона двохсот тисяч кольорових шматочків смальти кількох десятків відтінків і позолот, для деяких частин зображення використали замість скла різноколірні кремінці.
Центральним зображенням є середня панель, що зображає Христа з німбом над шістьма святими-покровителями Чехії, які стоять на колінах, — Прокопом, Зікмундом (Сигізмундом), Вітом, Вацлавом, Людмилою й Войтехом (Адальбертом). Під ними — чеський король і римський імператор Карл IV і його четверта дружина Елішка Поморанська (Єлизавета Померанська). А сам Страшний суд зображають обидві бічні панелі: ліва небеса, а права пекло.
За словами фахівців, празька мозаїка мала виховальну мету: впливати на почуття і освічених, і в першу чергу неосвічених споглядачів, щоб передати їм основні тези християнства, нагадати про важливі моменти християнської традиції і застерегти від грішного життя.
У 14-му столітті Золоті ворота було видно й із протилежного боку Влтави і навіть від Вишеграду. Завдяки позолоченій основі мозаїка сяяла на сонці сліпучим блиском. Але протягом століть її матеріал під впливом клімату занепадав, і з часом мозаїка і попри те, що її час від часу чистили, знову і знову вкривалася сірою верствою, та так, що до кінця 20-го століття її було вже майже не видно.
Іще з середньовічних часів мозаїку кілька разів ремонтували, а в 1890 році навіть на короткий час зняли з її місця. Протягом другої половини 20-го сторіччя відбулося відразу кілька спроб реставрувати її, але сірий шар ніяк не вдавалося усунути повністю.
Точки окислення
Хоча в 1950-х роках чеські вчені з’ясували причину постійного посірінння мозаїки, та вони не знали технології, яка б це надалі відвернула. Після кількарічних досліджень цю технологію їм порекомендували фахівці з американського Getty Conservation Institute, які мають давній досвід зі схожими проєктами в Америці, Європі, Африці й Азії. Крім чехів і американців, над порятунком мозаїки працювали й фахівці з Італії, Японії чи Південної Африки.
Завдяки цьому вдалося зберегти мозаїку, максимально складену з первісного матеріалу. Адже більшість смальтових скелець походить із самого середньовіччя. Нині фахівці щороку досліджують, чи ці скельця під впливом дощу не окислюються знову.
«Ми можемо до неї доторкнутися, дотик людської руки їй не може зашкодити саме тому, що її оберігає шар захисного лаку, який на дотик не відчутний. Але якби його на мозаїці не було, її б після останньої чистки знову почали вкривати сірі кристали, доки вона б знову не посіріла», — розповіла Чеському радіо реставраторка Мілена Нечаскова.
Але, за її словами, на окремих кольорових скельцях починають з’являтися точки окислення. «Через ці понад двадцять років уже з’являються окремі місця, де, як ми вважаємо, захисна функція цього лаку починає відмовляти. Цьогорічним завданням буде також випробувати спосіб локальної обробки таких пошкоджених скелець», — додає реставраторка.
