Карлові Вари, місто лікувальних джерел
Карлові Вари на заході Чехії відомі не тільки як місце престижного міжнародного кінофестивалю, який почався в п’ятницю вже в 57-й раз, а й як місто лікувальних термальних джерел. Курортний сезон у розпалі — фестиваль починається й закінчується, а джерела б’ють завжди.
Найвідоміше, найсильніше й найгарячіше з них — Вржидло (Vřídlo). І недарма його назва походить від слова vřít — вирувати, кипіти. Температура води в ньому — 73,4 градуса Цельсія, а струмінь гарячої води виривається з-під землі до висоти 12 метрів. Люди почали використовувати його з 16-го століття.
Про карловарські джерела знає багато цікавого геолог Томаш Виліта, якого розпитувало Radio Prague International.
— Недалеко від нас б’є вгору струмінь Вржідла. Чи є щось, чого ще про це джерело не знають?
— Думаю, що відомо вже достатньо. Тим не менше, в багатьох людей є враження, що там стоїть помпа, яка жене воду до поверхні. Ні, помпи там немає. Це такий двобій води і газу, який виходить разом із водою, це вуглекислий газ.
Можливо, не відомо, наскільки давня вода Вржидла, коли вона дістається до нас із глибин Землі. Вона потрапила в землю в окрузі кількохсот кілометрів навколо Карлових Варів. Вона дійшла в глибини, нагрілася, збагатилася мінеральними речовинами, зустрілася з тим газом. І приблизно через 35 тисяч років вона виходить на поверхню у вигляді Вржидла чи менших джерел, але, звичайно, вода під час руху вгору тими щілинами й розколинами вбирає в себе й молодші води.
— Вода Вржидла має температуру понад 70 градусів Цельсія. Чи буває, що туристи хочуть руками перевірити, чи дійсно вона така гаряча?
— Так, звичайно, намагаються. Дехто навіть намагається влізти до тих ваз біля колонок чи й до ванни самого фонтану Вржидла. Вода там падає з висоти і остигає, так що в тій ванні вона вже не така гаряча, навіть приємна. Тільки я нікому не раджу там купатися! Але, звичайно, цікавих багато.
Є безліч людей — ви здивуєтеся, скільки їх, — хто ходить із термометром і вимірює ту температуру. А потім нам докоряють, що вона не така, як написано на інформаційній табличці. Але це не тому, що джерела остигають чи нагріваються, а тому, що на цих останніх метрах на них впливає температура довколишнього повітря.
— Саме вода з Вржидла подається й до купалень на курорти. Її температура та сама чи її якось охолоджують?
— Воду з Вржидла ми не охолоджуємо, але, звичайно, після відбору зі свердловин, через які йде вода, ми її вимірюємо і подаємо до окремих курортів чотирикілометровою трубою, чи радше системою трубопроводів. Так що вода охолоджується природним чином, і в кінці там уже не ті 73,4, але близько 60—65 градусів, залежно від відстані від Вржидла.
— Це теж багато.
— Так, і це багато. Вода має охолонути, перш ніж дійде до контакту з пацієнтом чи клієнтом курорту.
— Карлові Вари — це не тільки Вржидло, тут є ще й інші джерела…
— Так, у газетах, книжках, в інтернеті наводять число: 12 джерел.
— А «тринадцятим джерелом» називають трав’яний лікер бехеровку?
— Так. За традицією, бехеровці ми залишаємо тринадцятий номер. Та в нас є й джерела з номерами 14 і 15.
А коли говорити загалом, то зараз тут струмить близько 85 джерел. Але не всі вони доступні для громадськості для використання як лікувальні води — головна процедура, яку ми тут надаємо. Вони призначені для вимірювань. Ми постійно стежимо за тиском, температурою, кількістю газу в наших термальних водах, бо це елемент їхньої превентивної охорони.
— А у вас особисто є якесь улюблене джерело, про яке інші не знають?
— Ну, можна пити з того старого первісного Млинського джерела — це стара ямка на скельній розколині, в якій збирається вода. Тобто я справді можу пити це лише на власний ризик, але не можу пустити туди когось із клієнтів.
— Джерельну воду п’ють із гарних курортних келишків…
— Перші посудини, з яких пили води в часи Вацлава Паєра (чеського лікаря і бальнеолога початку 16-го століття), тобто десь у першій третині 16-го століття, були керамічні. Звичайно ж, вони не мали нинішньої форми, цівки для пиття і звуженої форми. Це були ті самі посудини, з яких пили пиво, вино і що завгодно.
Лише пізніше розвинулася нинішня форма, тобто з цівкою і звужена, щоб відкрита поверхня води була щонайменша. Тоді вода не так вивітрюється і, якщо говорити спрощено, не знижується обсяг вуглекислого газу — так вона смачніша.
— Карловарський курорт — це ще й курортні вафлі (lázeňské oplatky)…
— Найтрадиційніші — з горіхами. Виробляються й різновиди, що містять додаток карловарської солі з Вржидла. Деякі з цих вафель мають і захищений торговельний знак. Вони мають захист не лише в Чехії, а й у всьому Євросоюзі як традиційний виріб цієї місцевості.
— Карлові Вари мають іще одну особливість: кам’яні троянди. Як вони створюються?
— Кам’яна троянда — звичайно, поетична назва, але це троянда з такого спеціального матеріалу. Вона вкрита вапняковим агломератом «сінтром» — нашим наймолодшим «вржидловцем» (карловарський різновид арагоніту). Їх створюють оббризкуванням надлишковою водою Вржидла. Одна троянда створюється приблизно п’ять днів. Це досить копітка й складна ручна робота. Це справді ручне виробництво — наш працівник має щодня втручатися в цей процес, перевертати ці троянди чи нахиляти їх вертикальніше або горизонтальніше так, щоб покриття було рівномірне, було цікаве забарвлення, і щоб та троянда, той кінцевий продукт був гарний.
