Композитор і піаніст Любомир Мельник знову приїжджає до Праги
Любомир Мельник, композитор та піаніст українського походження, має репутацію найшвидшого піаніста світу. Він — автор понад ста творів, піаніст, який отримав класичну освіту та увійшов до світової історії музики своїм непересічним стилем виконання: за його словами, у світі немає жодного музиканта, який би міг опанувати цю техніку гри.
— Я ціле життя чув, що я українець. Тато прийшов з Коломиї і мама зі Львова. У 1945 році маса людей йшла на поїзди до Німеччини. Всі знали, що більшовики ідуть, нападають на Україну і прийдуть скоро. То вони сіли на цей останній поїзд, що вийшов з України перед тим, як більшовики закрили кордони. Скоро мої батьки дістали дозвіл піти до Канади, то вони пішли. Як я був маленький хлопчик, то ми мали піано у хаті. І я почав грати, як я мав 3—4 роки, то я зробив маленьку композицію. І мама побачила, що я маю талант.
— Чи тільки в родинному колі ви захопились українськими піснями?
— Та українська музика і наша церковна музика — то не є тільки класичні чи народні пісні, то теж від церкви, але то традиційна українська служба Божа для мене була, я би сказав, більш важлива, ніж класична. Але то тяжко сказати, котра більш важлива. Класична музика була завжди дуже важлива для мене. І я слухав класичну музику дуже багато, як я був молодий хлопець, і нічого інакшого. Але я ніколи не чувся дома там. Я відчував, що Америка, Канада — це не є для мене. Моя душа там не жиє. Я цілий час хотів назад до Європи.
— Коли ви вперше завітали до України?
— То було, як був Майдан, досить пізно, знаєте, я вже був дорослою людиною. Тепер ми маємо цей клопіт. Росія чимало знищила життя для всіх українців, навіть якщо не жиють там, на Україні. Моє життя відчувається знищеним тепер. Я починав своє життя через українську музику і тепер скінчитиму своє життя на українські теми теж.
— Щодо цього важливого періоду у вашій творчості — музики потоку: я коли послухала вперше, то було таке враження, що це як потік свідомості, знаєте, як у творах Джеймса Джойса, у його романі «Уліс».
— Так, можна трохи так це бачити. Були такі поети, вони не є знані, але в Німеччині десь сто років тому це був час на зміну для художників, це був той час для Пікассо, для художників і письменників. І вони робили такі поезії. Більше це був звук. Так, як той Джеймс Джойс: той звук, ті слова були важливою частиною його творчості. Моя музика бере ту форму, ту логіку класичну, але додає туди звук піано. Традиційній класичній музиці бракує звуку піано, але моя музика мусить мати цей повний голос від піано.
— Ми чекаємо на ваші концерти в Чехії, ви могли б зробити невеличкий анонс. Які твори ви будете там виконувати.
— Я буду грати новий твір, «Свята тисяча» / “The Sacred Thousand”, за тих українських солдатів, і той «Азов», що там сиділи і терпіли, тиждень за тижнем. Воно звучить дуже важливо тепер. Я буду грати й другі речі, але це є той твір, яким я буду закінчувати концерт. Бо воно носить у собі красу, ту українську душу, ті українські люди, що там живуть на Україні і терплять шалено від тої всієї проблеми, і я відчуваю, що ця музика якось підтримує їх, навіть коли вони не можуть чути звук піано, як я граю. Continuous music має силу, що іде через фізичний світ. Так разом з тими людьми, що чують ту музику, це робить силу, що іде на Україну.
Поціновувачів фортепіанної музики Любомира Мельника чекають концерти в Чехії: перший відбудеться в Брні 14 липня, другий у Моравському Крумлові 15 липня, далі буде виступ в Остраві на фестивалі “Colours of Ostrava” 22 липня і концерт у Празі 23 липня.
