Надзвичайний стан у Чехії продовжений; перевірки сирен знову не буде, щоб біженці не панікували і як завершити освіту старшокласникам

Опинитися в чужій країні, без друзів, родичів та інформації — як це? Ми продовжуємо заповнювати інформаційний вакуум для українців, які шукають порятунку в Чеській Республіці, в подкасті Чеського Радіо — Radio Prague International «Новини для українців у Чехії».

Уряд Чехії продовжив режим надзвичайного стану в країні, оголошений у зв’язку з хвилею біженців із України, до 31 травня, повідомляє агентство ЧТК. Це був формальний крок — у вівторок його схвалила Палата депутатів, нижня палата чеського парламенту. За даними уряду, надзвичайний стан необхідний і далі, щоб подолати проблеми з напливом українців, які змушені втікати з батьківщини через напад Росії.

Уряд спершу оголосив надзвичайний стан на термін у 30 днів 4 березня, тож без продовження він закінчився б у неділю, 3 квітня. Урядовці наголошують, що нинішній надзвичайний стан, на відміну від такого режиму в часи коронавірусної кризи, ніяк не обмежує населення Чехії.

Віцепрем’єр-міністр і голова Центрального кризового штабу Віт Ракушан захищав план уряду продовжити надзвичайний стан до кінця травня, заявивши, що кількість біженців навряд чи зменшиться протягом наступних двох місяців. За його словами, надзвичайний стан дозволить оперативно і цілеспрямовано надати допомогу приблизно 300 тисячам українських біженців, які прибули до Чехії через агресію Росії.

Схвалюючи цей крок, у супровідній резолюції Палата депутатів попросила уряд представити депутатам стратегію подолання кризи з біженцями до середини квітня. Депутати також звернулися до уряду з проханням про дипломатичні кроки, спрямовані на швидке припинення війни в Україні.

Регулярна перевірка сирен системи сповіщення цивільної оборони, яка в усій Чехії завжди здійснюється опівдні першої середи кожного місяця, не відбудеться і в квітні після того, як її скасували в березні. Причина та сама — бойові дії в Україні.

Як повідомила Пожежно-рятувальна служба Чехії, яка відіграє роль і служби з надзвичайних ситуацій, вона не хоче звуком сирен викликати паніку серед людей із огляду на українських біженців, які перебувають у Чехії. Відтак у середу, 6 квітня, перевірка сирен буде знову скасована, повідомили сьогодні пожежники.

Таку перевірку вже скасовували і в минулому кілька разів, теж із міркування, щоб не викликати паніку — наприклад, під час надзвичайного стану, запровадженого через пандемію COVID-19 2020 року, під час візиту президентів США і Росії до Праги 2010 року чи в час сильних повеней 2009 і 2013 років.

Аукціон карикатур відомого чеського художника-карикатуриста Мірослава Кемела на теми війни Росії проти України приніс майже 712 тисяч крон, які підуть на допомогу Україні.

Художник заявив виданню Právo, що сподівався на суму, меншу в кілька разів, за три десятки його карикатур — на них зображені, наприклад, президент Росії Володимир Путін із закривавленими руками, зайці, що грають у хокей проти ведмедя, чи російський танк, що заблукав у Всесвіті.

Найбільшу суму — понад 54 тисячі крон — зібрала карикатура «Хокей», на якій злий ведмідь, що грає проти двох зайців, готується вдарити ключкою по шайбі, а заєць каже: «Я б його радше не провокував обороною». Малюнок з’явився в часи, коли Захід не поспішав прийти на допомогу Україні після початку нинішнього етапу війни.

Усю зібрану суму передадуть посольству України в Празі. А ще Мірослав Кемел, який не тільки художник, а й музикант, днями виступить із доброчинним концертом на підтримку України зі своїм гуртом і друзями-музиками.

Чехія видала людям, які постраждали від російського вторгнення в Україну, понад 245 тисяч віз. За вівторок їх видали ще 3600, повідомило сьогодні Міністерство внутрішніх справ Чехії.

Фактична кількість українських біженців, які перебувають у Чехії, вочевидь більша. Іще вісім днів тому прем’єр-міністр Петр Фіала заявляв, що їх було близько 300 тисяч; відтоді нових оцінок не оголошували. Майже половина біженців — діти, а з дорослих чотири п’ятих — жінки.

Також із початку війни у відділеннях поліції у справах іноземців зареєструвалися 134 тисячі 500 біженців. Діти до 15 років реєструватися не повинні.

За даними МВС Чехії, у Празі перебуває майже 60 тисяч людей, які втікають від війни. Таким чином, чеська столиця залишається регіоном із найбільшою кількістю біженців.

Біженці з України відкрили приблизно 70 тисяч банківських рахунків у Чехії, і кількість їх швидко зростає. Щодня безпосередньо в центрах допомоги біженцям відкривається більш ніж по тисячі нових рахунків, повідомив агентству ČTK речник Чеської банківської асоціації Радек Шалша.

Ідеться про нові мобільні відділення банків, які створюються безпосередньо в центрах допомоги. Перші такі відкрилися в Празі, так само стали робити і в інших містах. Крім Брно й Острави, такі відділення відкрилися в Карлових Варах, Ліберці, Млада-Болеславі, Кутній Горі чи Пршибрамі, банки хочуть відкрити їх і в Оломоуці чи Усті-над-Лабем.

Мобільні робочі місця банків почали працювати вже через тиждень після початку приїзду українців. Наразі безпосередньо в регіональних центрах допомоги працюють сім із чеських банків. Їхні умови співставні, банки пропонують безплатні рахунки.

Банки також поступово усувають мовний бар’єр. Вони пропонують українськомовні сайти або інструкції з використання мобільного банкінгу. Вже з’явилися українські версії інтернет-банкінгу. У мобільних відділеннях працюють перекладачі, багато банківських консультантів теж володіють українською. Також банки переміщують своїх співробітників із регіонів або наймають працівників, які володіють українською мовою.

Український боксер-професіонал Олександр Усик нині готується до свого наступного поєдинку в Чехії. А сьогодні він вийде на поле у футбольному матчі в місті Градец-Кралове у формі команди «Полісся» з Житомиру. Усик залишив Україну з дозволу української влади, щоб підготуватися до матчу-реваншу з британцем Ентоні Джошуа.

«Своєю участю у футбольному матчі в Градці-Кралове він не тільки підтримає футболістів, а й підбадьорить усіх українців, які страждають через війну», — сказав агентству ЧТК Їржі Штепанек, голова клубу «Олімпія Градец-Кралове», який опікується футболістами з Житомиру в Чехії.

Сьогодні ввечері українці зіграють із резервним складом клубу чеської першої ліги «Градец-Кралове». «Олександр Усик добре знає футболістів із Житомиру, бо вже тренувався з ними в Україні в рамках своєї підготовки», — пояснив у пресрелізі член правління «Олімпії» Мартін Монік.

Сам Усик в інтерв’ю чеському телеканалові CNN Prima сказав, що приїхав до Чехії ненадовго до своїх друзів і далі поїде тренуватися на місце проведення боксерського матчу. А після матчу, сказав Усик, він повернеться до України.

Міський театр міста Зліна працевлаштував у рамках стажування для допомоги біженцям від війни українську балерину Єлизавету Побірченко з Києва. Вона стала асистентом хореографа і бере участь у підготовці мюзиклу «Догола!», прем’єра якого відбудеться в суботу. Про це сьогодні повідомив агентству ČTK художній керівник театру Патрік Ланчарич.

Злінський театр невдовзі після початку війни в Україні анонсував, що готовий працевлаштувати українських артистів у формі стажування. За словами Ланчарича, Побірченко приїхала до Брно, де познайомилася з режисером Злінського театру та ректором Яначкової академії музичних мистецтв у Брно Петром Міхалеком. «Ми шукали способу, як їй допомогти, і знайшли їй роботу в мюзиклі, де вона асистує хореографам», — сказав Ланчарич.

Через свого засновника, місто Злін, театр також надав можливість короткострокового проживання для українських біженців у театральному спортзалі. «Місткість — кілька десятків місць, і вона ще не використана», — розповіла сьогодні агентству ČTK речниця театру Вероніка Юрчова. Театр також пропонує театралізовану й інтерактивну програму для дітей біженців, якщо вони висловлюють зацікавленість.

Через війну Росії проти України мусили залишити свою країну і перебратися до Чехії й інші творчі люди — наприклад, популярна українська артистка в жанрі стендап Наталія Гаріпова. Як їй зараз ведеться і що вона відчуває тут, у Чехії? Її розпитувала кореспондентка Чеського радіо Віталія Токарчук.

«Всем привет! Меня зовут Наталья Гарипова, и мне 34 года».

Саме так, колись у мирній Україні, починався концерт відомої жартівниці Наталі Гаріпової, яку за правом в України називають найкращим коміком у спідниці. Ще зовсім нещодавно Наталя і думати не могла, що покине рідну Одесу через війну і за таких умов опиниться з концертом у Чехії. Цими вихідними у Брно відбувся її концерт, на якому вона збирала кошти для «наших в Україні». Яким він був та наскільки зрозуміла її жарти публіка, ми дізналися у Наталі.

— Зараз я покаталася містами — Братислава, Відень і Брно цими вихідними, — і в мене на концертах був тільки один чех. От і все! Але він сміявся найбільше.

34 роки – це дуже складний вік для жінки. І найскладніше знаєте що у цьому віці? Треба дуже стежити за собою. А це дуже складно. Це як із манки намагатися зробити пірамідку. Ти постійно роз’їжджаєшся.

— Наталю, є щось, чого ти не розуміла про свою країну, живучи під її мирним небом?

— Я не розуміла, скільки всього ми вміємо. Я не розуміла, на що ми здатні, і я не розуміла розміру любові до своєї країни і свого народу. Але тепер я це зрозуміла, тепер це все в моєму серці, має форму мого серця, і це ми нікому не віддамо!

— Наскільки складно виступати, знаючи, що на твоїй землі йде війна?

— Насправді я вперше зрозуміла, чому я артист. Я вперше на сцені не просто щоб повеселити. Я вперше не згладжую кути, в мене є правда, і від цього з’явилася неймовірна сміливість. Стендап зараз — це ж не про ситий пошук теми, не про шкарпетки, розкидані по квартирі невмілим чоловіком. Він зараз про боротьбу, він про гнів і подолання. Гумор тепер — це про виживання та силу, і про те, що ми вільні, тому ми жартуємо так, як відчуваємо.

— Певне, кожен український артист за мирних часів мріяв про європейську сцену і нову публіку, але у такий складний час, коли на Батьківщині йде війна, кожен воліє бути вдома…

Ви знаєте, в мене є такий жарт у концерті, що ми, українці, дуже дивні люди. Ми завжди хотіли жити та кайфувати у Європі, і ось ми тут. Але що ми хочемо? У Маріуполь — будувати!

Українські біженці можуть отримати таку гуманітарну допомогу, як коляски, підгузки, косметичні засоби й одяг, у закладі з назвою Šatník (чеською «гардероб») на Празькому ринку (Pražská tržnice). Там надавали таку допомогу вже за епідемії ковіду. А як він працює зараз? Перед мікрофоном кореспондентка Чеського радіо Валерія Панфілова.

Матеріальну допомогу тим, хто приїздить із України, пропонує проєкт Šatník на Празькому ринку. Але хай вас не заплутає його назва. Окрім одягу, прийняття якого зараз зупинене, тут можна знайти косметичні засоби, речі домашнього побуту, іграшки чи підгузки.

Нора Фрідріхова, засновниця цього проєкту, нагадує, що для людей є найнеобхіднішим:

— Українські родини багато беруть одягу, тому що вони приїхали сюди з однією валізою або сумкою. Окрім одягу та взуття, ми ще видаємо зимові куртки. Для маленьких дітей мами беруть підгузки, також у нас багато колясок. Вони приходять із дітьми на руках, а назад уже везуть їх у колясці. Чехи, які підтримують проект «Гардероб», та українські родини привозять до нас і їжу, тому ми ще й збираємо кошики зі свіжою їжею, якщо вона у нас є.

Як пише Šatník на своїй сторінці у фейсбуці, каструлі, горщики, тарілки та столове начиння, — все, в чому родини можуть готувати, — на вагу золота. Матеріальна допомога для «Шатніку» координується з владою чеської столиці, каже пані Фрідріхова:

— У нас є багато добровольців, які допомагають нам із мовою. За якимось речами до нас приходить багато матерів, але вони ще й хочуть допомагати, тож вони в нас і працюють. Кожного дня тут збирається велика черга. Ми намагаємося пускати всередину якомога більше людей, але черга не зменшується. Очевидно, що багато біженців, які рушають до Праги, шукають притулку й допомоги. В нас оголошують доброчинні збори. Коли в Україні почалася війна, ми оголосили збір одягу, ми вже його зібрали на 10 тонн, тому зараз лише роздаємо. Аналогічно працюють збори на інші речі. Якщо ви тут на хвилинку затримаєтесь, побачите, як чехи приносять їжу, косметичні потреби, підгузки, іграшки та все, що ви можете в нашому «Шатніку» знайти. Також до нас прибув журнал Dráček (тобто українською «Дракончик»), який можна прочитати  українською мовою.

Проєкт Šatník на Празькому ринку — не новина. Він працює майже рік. Тільки від допомоги одиноким матерям проєкт швидко переорієнтувався на допомогу для тих, хто втікає від війни в Україні.

Люди можуть дізнатися про місце, де працює Šatník — а це будова номер 13 на Празькому ринку — в пунктах допомоги, які координує влада чеської столиці. Наприклад, біля інформаційних стендів, які є на транспортному вузлі «Флоренц», або на центральному вокзалі (Hlavní nádraží), або в Конгрес-центрі на Вишеграді.

А цей центр допомоги українцям скоро переїде вже вдруге. Переїзд планується протягом середини квітня до колишньої будівлі банку Komerční banka у празькому районі Височани. Девелоперська компанія Central Group безплатно надасть цей простір місту і також оплатить витрати на енергію.

Перед мікрофоном була кореспондентка Чеського радіо Валерія Панфілова — вона розповіла про заклад із назвою Šatník (чеською «гардероб»), який працює на Празькому ринку і в якому біженці з України можуть отримати різноманітну гуманітарну допомогу)

Додам, що, як повідомив приматор (мер) Праги Зденєк Гржиб, празький центр допомоги також не буде працювати цілодобово, як це було досі. Тепер він буде працювати з 7-ї до 21-ї години — з тим, що його працівники ще до півночі будуть оформлювати тих, хто прийде в робочий час. А для тих, хто прибуде в неробочий час, буде можливість перечекати до ранку в притулках, які місто влаштовує в співпраці з міськими районами в спортивних чи культурних залах та інших приміщеннях.

До Чехії разом із батьками приїхало багато 11-класників із України — тих, для кого школа вже мала закінчитися, але тепер усе для них тільки починається в новій країні. Які є можливості для них завершити середню освіту в Чехії, щоб потім мати змогу вступати до вишів?

До вашої уваги — практичний досвід української школярки. Тему продовжує Валентин Скутару.

Софія мешкає в Празі вже майже 8 років. Вона з Донецька, і 2014 року замість випускного в неї були збори та переїзд до Чехії. Її молодша сестра Арина тоді ж поїхала до Києва. Цього року вже в неї мав бути випускний, але тепер і вона в Празі — і за допомоги сестри шукає можливості для продовження повноцінного навчання.

— Софіє, розкажіть, як проходив процес пошуку з вашого боку?

— Я одразу зайшла на сайт чеського МВС, тому що знаю чеську. Хоча зараз майже усюди є версія українською. Там я знайшла корисні сторінки, наприклад, studyin.cz. Вона скоріше для абітурієнтів і студентів українських вишів, тому нам не зовсім підійшла. Але кому актуально, можу порекомендувати — там, наприклад, можна дізнатися, як перевестися в чеський ВНЗ без втрати курсу та отримати стипендію.

Далі я знайшла сайти edu.cz та shkola.cz — із інформацією якраз для школярів та їхніх батьків і зручною мапою шкіл, яеі приймають українців.

Для випускників є два основні шляхи. Перший — отримати український атестат, зробити нострифікацію (це процедура юридичного визнання українського атестату в Чехії) і далі вже готуватися до вступу в університети. Другий варіант — вступити і піти з вересня навчатися в чеську школу. В Чехії навчаються 12—13 років, після чого складають «матуріту» (випускні іспити). Це довше, але це повна інтеграція в чеську освітню систему.

Ми для себе обрали перший шлях і знайшли для цього оптимальний варіант — українську Школу №1 у центрі Праги.

Кілька слів про Школу №1. Заклад працює в Празі вже 10 років, функціонує в форматі суботньої школи. Тобто заняття проходять по суботах, а протягом тижня діти вчаться самі.

Школа має акредитацію Міністерства освіти та науки України, тому її випускники отримують офіційне українське свідоцтво про здобуття середньої освіти (або, як воно називалося раніше, «атестат»).

Зверніть увагу, що навчання в школі платне — 1000—1500 крон на місяць, залежно від віку дитини.

Зараз у школі відкрилися додаткові — недільні — класи для тимчасових переселенців із України.

На випускників тут чекають ті самі два шляхи після закінчення — отримати український атестат і готуватися до вишів або піти до 12-го класу чеської школи. Наприклад, до 1-ї Слов’янської гімназії, яка розташована в тій самій будівлі і з якою співпрацює Школа №1.

Подробиці й контакти можна знайти на сайті ukrshkola1prague.com.

— Арино, розкажіть про знайомство і перший досвід у новій школі.

— У Києві я вчилася в 11-му класі, до закінчення лишалося 2,5 місяці, тому в Чехії ми обрали українську школу — щоб було швидше і без знання чеської мови. Вже був перший день у школі, програма така ж сама, як в Україні, українською мовою. В класі всі мого віку, як у звичайному класі. Вчителі так само всі з України. Перший день був легким, було шість уроків. Хоча заняття тільки раз на тиждень, ми пройдемо всю програму, в кінці року складемо іспити і отримаємо повноцінний український атестат.

— А щодо мови — в школі викладається чеська?

— В основній програмі чеської мови немає, але від школи є додаткові курси, перший місяць безплатно, потім платно. Викладачі — носії мови, всі заняття проходять виключно чеською, але тим, хто володіє українською, більшість інформації зрозуміла. У будь-якому разі є багато різних курсів чеською, тому проблем із цим не має бути.

До Чехії приїхало багато 11-класників із України — тих, для кого школа вже мала закінчитися, але тепер усе тільки починається. Далі — вибір закладу вищої освіти. Дехто вже вивчає чеські виші, а дехто каже, що вірить у краще і налаштований піти туди, куди й планував — до КНУ, «Каразіна», СумДУ та інших університетів України.

Практичні поради, рекомендації, актуальні інформації, історії біженців… Подкаст «Новини для українців у Чехії» українською мовою ви можете слухати кожного буднього дня на сайті Radio Prague International, у застосунку mujRozhlas та на інших подкастових платформах.

А ми в подальших наших подкастах продовжимо інформувати українців, які прибули до Чехії, про те, які формальності і яка допомога, а також які можливості на них тут чекають.

На все добре! До наступних зустрічей у наших подкастах!