Українців, які прибули до Праги, будуть реєструвати і в інших містах; термін реєстрації збільшений до 30 днів, дозвіл на працю не буде потрібен
Уряд Чехії вирішив: термін реєстрації українських біженців буде продовжено з дотеперішніх трьох днів до 30. Їм також не буде потрібен дозвіл на працевлаштування.
Ми також поговоримо про те, що більшість біженців прямує до Праги. Чеський уряд просить українських біженців і радить їм обирати й інші чеські міста.
Кількість біженців із України швидко зростає. За даними операторів мобільного зв’язку, число українських біженців, які прибули до Чехії, наближається до 200 тисяч. Про це заявив сьогодні віце-прем’єр-міністр — міністр внутрішніх справ Чехії Віт Ракушан на засіданні комітету з безпеки Палати депутатів чеського парламенту. Станом на середу було зареєстровано 90 тисяч осіб, а за даними міністра, ймовірно, йдеться вже про понад 100 тисяч осіб. Чотири п’ятих дорослих, які приїхали з України до Чехії, — жінки, близько 55 відсотків усіх прибулих — діти, повідомив депутатам Віт Ракушан:
«Тим часом це переважно люди, які приїжджають до своєї діаспори, до української громади в Чехії, а вона головно в Празі і в Центральночеському краї. Тому ці люди і прямують сюди. А коли сюди поїдуть люди без жодної бази і контактів, то, звичайно, і з ними буде простіше контактувати, якщо ми запропонуємо їм якусь базову інфраструктуру і в інших регіонах».
Потужності центрів допомоги заповнені, працівники імміграційної служби перевантажені. Особливо в Празі, але також і у Брно, іноді доводиться стояти в черзі по кілька годин.
Чеський уряд реагує на це кількома заходами. Зокрема, термін реєстрації подовжується з трьох днів до тридцяти. Влада може вказати біженцям переїхати для реєстрації в інше місто. Конкретний приклад: якщо ви приїдете на реєстрацію в Празі, вас можуть відправити вас на реєстрацію в інше відділення, скажімо, у Пардубіце.
При цьому місце реєстрації не пов’язане з місцем реального проживання. Тож ніхто не забороняє біженцям вільно обирати, де вони хочуть жити. Таким чином, після реєстрації в місті Пардубіце вони можуть вільно повернутися до Праги. Більше того, на практиці влада також пропонує безплатний автобусний транспорт просто від празького пункту реєстрації до відділень поліції у справах іноземців в інших містах, а потім назад до Праги.
Говорить віце-прем’єр — голова МВС Чехії Віт Ракушан:
«Ми разом із Міністерством транспорту мусимо організувати потяги Чеської залізниці так, щоб Прага не була переповнена. Ми намагаємося робити це таким чином, що потяги будуть спрямовувати до центральних міст інших країв, де цих людей будуть реєструвати, і їм не доведеться чекати по десять-дванадцять годин, а лише по кілька годин, а якщо потяг прибуде в добрий час, то й іще менше. Потім ті люди, якщо вони мають де жити в Празі, то ми не маємо ніякого права зупиняти їх і забороняти їм їхати до Праги. Але принаймні реєстрацію ми будемо намагатися організувати так, щоб не був перевантажений празький крайовий центр допомоги».
Загалом із початку війни Празький центр допомоги українським біженцям обслужив 21 219 осіб, повідомив сьогодні вранці мер чеської столиці Зденєк Гржіб. Протягом середи прибуло 2617 заявників, що менше, ніж у попередні дні, коли кількість зареєстрованих перевищувала 3000 осіб за день.
Празький центр допомоги відвідала в середу наша репортерка Наталія Мізюкіна:
Я спостерігаю за тим, як українці отримують зараз реєстрацію й візи на довгострокове проживання, а також медичну страховку, і хочу в них запитати, як проходив цей процес і чому саме вони обрали Прагу для свого перебування.
— Скажіть, будь ласка, звідки ви приїхали, якщо ви не проти?
— З Одеської області.
— А коли ви приїхали?
— Сьогодні вранці.
— Як вас звати?
— Олена.
— Олено, скажіть, будь ласка, чому саме Прага?
— Тому що в мене тут подруга, і вона мені сказала, що я можу приїхати і вона мені тут допоможе освоїтися. Там я втратила роботу, в мене немає можливості працювати, немає за що жити, і я в безвихідній ситуації.
— Скажіть, будь ласка, як швидко все сьогодні проходить. Чи ви вже зареєструвалися?
— Так, зареєструвалися. Наскільки я зрозуміла, завтра потрібно буде отримати грошову допомогу, і далі вже буду рухатися… Як на мене, то було доволі швидко — порівняно з тим, як у нас в Україні таке проходить, то вдвічі швидше.
— Як ви вважаєте, скільки часу ви будете залишатися в Чехії?
— Поки не закінчиться віза. Я думаю, якби була можливість повернутися раніше і там було б усе гаразд, я повернулася б раніше.
— Тобто ви плануєте додому їхати?
— Так.
— А на скільки вам поставили візу?
— На рік.
— Де ви плануєте працювати, чи думаєте, що могли б робити?
— Поки що погано орієнтуюся, бо я тільки з потягу вранці і тут все оформлюю, не дуже розібралася, як все працює тут, бо в нас там зовсім усе інакше. Мені треба буде з подругою поспілкуватися, як тут, бо я не питала, як все виходить тут: як вибирати, як шукати — відрізняється все.
— Ви не шоковані, що все так швидко відбувається?
— Ну, трошки шокована…
— Скажіть, будь ласка, коли ви приїхали?
— Сьогодні зранку.
— А звідки, якщо не секрет?
— Узагалі ми з Києва. Коли почалися бомбардування Києва, то наступного дня ми виїхали до Київської області, але потім, коли почалися вже в Київській області ці всі справи, то ми вирішили, що треба вже кудись втікати.
— Чому ви обрали саме Прагу? Адже місто хоч і велике, але тут дуже багато вже українців-біженців. Чому саме Прага?
— Тому що в Празі в нас була хоча б подруга, яка могла нас прихистити, тому вибір був очевидний. Поки що так.
— А наскільки швидко все пройшло? Чи ви ще не пройшли реєстрацію?
— Ми тільки що підійшли, тому не знаю, скільки.
— Як вас звати?
— Марія.
— Звідки ви приїхали?
— Ми з Закарпаття.
— Скажіть, будь ласка, чому саме в Прагу ви приїхали?
— Не знаю. Тут нам усе подобається, я тут була — гарна Прага…
— Просто любите це місто?
— Так.
— Як проходила реєстрація?
— Ну, людей багато, але все якось так злагоджено, все контролювали, якщо хтось щось не знав, допомагали. Волонтерів багато, поліцейські дуже привітні всі такі.
— Скажіть, будь ласка, вам є де жити, ви якось влаштувалися?
— У нас є тут у знайомих.
— Тобто ви можете залишитися у близьких людей?
— Так.
— На Закарпатті зараз, слава Богу, немає нічого такого…
— На щастя, немає.
— Але все одно ви вирішили поїхати?
— Якось так невпевненість є в завтрашньому дні, що буде завтра. Уже би хотілося, щоби та війна вже закінчилася і все було добре.
— Чи плануєте ви повертатися додому, чи будете тут лишатися?
— Ну, є діти, не знаю, вони в школу — тут не знають мови… Не знаю я, ще ми не вирішили.
Прага, без сумніву, привабливе місто з багатьма можливостями. Проте в інших містах ви знайдете дешевше і, можливо, більш гідне житло і меншу конкуренцію при пошуку роботи.
Після реєстрації й оформлення візи наступним етапом життя в новій країні стане пошук роботи. Наступного тижня ми детально розглянемо цю тему.
Але вже є добра новина: уряд Чехії схвалив законопроєкт, згідно з яким громадянам України не буде потрібен дозвіл на працевлаштування. Тому їхня позиція на ринку праці буде точно такою ж, як і в громадян Чехії. Остаточне схвалення закону парламентом очікується не пізніше ніж за тиждень.
А ми в подальших наших подкастах продовжимо інформувати українців, які прибули до Чехії, про те, які формальності і яка допомога їх тут чекають, — а ще про те, як можна провести своє дозвілля.