Особливості отримання 5 тисяч крон допомоги в Празі

У Чехії скасували останні обмеження через COVID-19

У Чехії остаточно скасували останні, вже мало помітні, обмеження, що були пов’язані з пандемією COVID-19. Палата депутатів чеського парламенту одноголосно підтримала пропозицію уряду скасувати режим пандемічної готовності, який, серед іншого, дозволяв запроваджувати протикоронавірусні заходи без необхідності оголошувати надзвичайний стан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Волонтерське об’єднання українських жінок у Чехії; фестиваль української культури та гастрономії в Празі

Рішення нижньої палати парламенту, зокрема, означає скасування обов’язку носити респіратор, який іще діяв лише в медичних установах і закладах соціального захисту, починаючи з півночі на сьогодні.

Разом із тим припиняється й можливість проходження профілактичного тесту на COVID-19 раз на місяць безплатно, за рахунок медстрахування. Медичні страхові компанії будуть і далі оплачувати лише ті тести, на які видасть направлення лікар.

У разі суттєвої негативної зміни епідеміологічної ситуації у зв’язку зі спалахом COVID-19 передбачено відновлення стану пандемічної готовності.

Центр допомоги біженцям у Млада-Болеславі завершить роботу в понеділок

Центр допомоги українським біженцям у Млада-Болеславі завершить роботу в понеділок, повідомив речник влади Середньочеського краю Давід Шима.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Як безплатно вчитися у виші, не знаючи чеської; на які соціальні пільги мають право українці

Відтак у Млада-Болеславі з понеділка біженців будуть реєструвати у відділі поліції у справах іноземців.

Для реєстрації й надання подальшої допомоги людям, які втікають від війни в Україні, в Середньочеському краї далі будуть працювати центри в Пршибрамі й Кутній Горі, а також у Празі, де такий центр є спільним для краю і столиці.

Ці центри допомоги далі працюють у будні з 08:00 до 17:00, у вихідні та святкові дні з 08:00 до 15:00.

---

Краловоградецький край Чехії передав партнерській Закарпатській області України матеріальну допомогу на суму понад 500 тисяч крон. Одержувач її — Закарпатська обласна рада, з якою чеський край має угоду про співпрацю з 2017 року.

Зараз край закупив 14 електрогенераторів, 25 пральних машин, 25 мікрохвильових печей і 25 електрочайників. «Партнерський регіон звернувся до нас за точно визначеною допомогою… Керівництво краю підтримало цей намір», — каже гетьман (голова краю) Мартін Червічек.

Краловоградецький край уже направляв гуманітарну допомогу в Закарпатську область на початку березня. Того разу це були медичні товари на суму 1,5 мільйона крон.

В Остраві вже працюють 14 медпрацівників із числа українських біженців

В Остравській міській лікарні вже працюють 14 нових медпрацівників із числа українських біженців. Проте, поки вони не складуть професійні іспити чеською мовою, дипломовані лікарі виконують адміністративну роботу, а медсестри працюють як допоміжний персонал.

Досвідчена українська медсестра Людмила Дячок 37 років працювала в пологовому будинку у відділенні інтенсивної терапії в Сумах. В Остраві вона працює як допоміжна сила — допомагає медсестрам чи доглядальницям.

«Допомагаю медсестрам, слідкую за тим, щоб були чисті пацієнти», — сказала Людмила Чеському радіо.

Спілкування їй полегшує планшет із перекладачем. Колеги хвалять її і кажуть, що її єдина проблема — мовний бар’єр.

«Мені взагалі подобається ця праця, а душа-то додому хоче, розумієте? Як тільки можна буде поїхати додому, то я поїду… Батьківщина є Батьківщина. Там теж є робота, вона мене чекає», — каже медсестра з України.

Особливості отримання 5 тисяч крон допомоги в Празі

Випробування чергою: у Празі на «уряд праці» (úřad práce — бюро працевлаштування) для отримання фінансової допомоги від чеської держави щодня приходить близько тисячі біженців із України. Наразі прийом заявок відбувається лише на «Празькій тиржниці» (Pražská tržnice — Празький ринок). Сюди кожен претендент на 5 тисяч крон повинен прийти особисто, щоб зісканувати штрих-код, отриманий після заповнення онлайн-заяви. Про те, як вистояти чергу і які є труднощі, дізнавалася кореспондентка Чеського радіо Олександра Туранова.

Олеся прийшла на «уряд праці» ще о 7.30, за пів години до відкриття, але стала у чергу 390-ю. Розповідає: ті хто були першими, — стояли аж зі вчорашнього вечора, а зараз позаду ще близько тисячі людей. Жінка пояснює: найбільша складність сьогодні — спека, бо під сонцем стояти не просто. Але допомагають волонтери.

— Ходять, підтримують. Дають водичку, чай, каву, гуманітарку. День треба тут стояти. Зранку зайняти чергу, аби ви пройшли до кінця робочого дня, до 5-ї години, або на другий день у них короткий день. Натовп людей великий, бо багато людей зігнали в одне місце.

Для зручності на «Празькій тиржниці» є дві черги: одна загальна, а інша — для матерів із дітьми, людей похилого віку або з інвалідністю. Найстарша відвідувачка сьогодні — Зінаїда Борисенко, 91-річна бабуся зі Львова, у супроводі онуки їх пропустили одразу.

— Ми пішли просто без черги. Нас, звісно, пустили, бо вона би там вмерла стоячи. В неї виразка трофічна. Прийшли — пропустили. Тим більше, що «27-ма гала» (зала № 27) — це для дітей та старших людей.

У цій черзі переважно матері з дітьми, тому стояти у ній складніше. Малюки різного віку, і їх постійно потрібно чимось займати. Тетяна прийшла разом з двома: 2-річною дочкою і 3-річним сином, — бо залишити їх немає з ким. Вона радить іншим матерям, які планують іти сюди з дітьми, ретельно підготуватись і врахувати, що тут можна затриматись і на цілий день.

— Простояла, напевне, години 3 з половиною. Вранці було холодно, зараз жарко. Діти мокрі. А треба ж перевдягтися, водичку, поїсти, бо це ж діти, якісь пюрешки, фрукти. І води щонайбільше, щоб руки мити.

А от Марія тут із 7-місячним малям чекає у черзі понад годину. Каже: дітей багато і постійно хтось плаче чи кричить, тому її син зовсім не спокійний, а щоб заколисати, доводиться майже весь час тримати його на руках. Тому жінка сподівається, що вже наступного місяця заявку зможе подати онлайн.

Волонтери пояснюють: зараз працівники «уряду праці» докладають усіх зусиль, щоб налагодити систему подачі документів онлайн, за допомогою банківської ідентифікації або електронного ключа з пошти. Розповідає Марія Крисевич, яка працює перекладачем у відділенні:

— У нас поки зберігаються досить великі черги, бо люди продовжують прибувати до Чехії. Тому з травня ми намагаємося перевести цю систему в онлайн-режим. Але для того, щоб через неї подати запит, потрібно зробити банківську ідентифікацію особи або мобільний електронний ключ через Чеську пошту, без них, на жаль, поки що зробити заявку не можна і треба приходити особисто.

У відділенні щодня працює 5—7 перекладачів, плюс кілька українців-волонтерів, які не знають чеської, але можуть допомагати з організацією черги й заповненням анкет на вулиці. Усередині ж у середньому 12—13 віконець, де приймають документи і сканують коди. Працюють за графіком із 8-ї ранку — у понеділок і середу до 17-ї, у вівторок і четвер до 15-ї, а п’ятниця, короткий день, — до 13-ї. За дві години до закриття видають останні 150 номерків.

---

Багато українців, які прибули до Чехії, не знають, де будуть жити після приїзду. Винятком не стала і Юлія, яка приїхала до Чехії з Києва майже після початку війни і кілька днів ночувала на вокзалі через те, що в неї не було грошей на житло. Вона вже думала поїхати назад, та, на щастя, їй зустрілася волонтерка, а потім і гарна родина.

— Як ти знайшла житло, коли приїхала до Чехії?

— Насправді мені допомогли волонтери, а саме волонтерка на ім’я Софія. Її я зустріла на вокзалі, вона почула, що мені нема де жити, і сказала, що вона мені може допомогти, але мені требі почекати. Буквально наступного дня вона мені зателефонувала і сказала, що вона знайшла сім’ю, чеську сім’ю, яка живе у селі неподалік Праги, я можу в них пожити місяць-два. Сім’я виділила мені окрему кімнату, я досі із ними живу.

— Розкажи, як ти влаштувалася, які ці люди, чи домовилися, знайшли спільну мову, чи усе тобі подобається.

— Я спілкувалася із жінкою, мамою — в неї троє дітей і чоловік. Вона одразу відгукнулася, одразу сказала, що вони приїдуть до міста, де я живу, заберуть мене і привезуть, в усьому мені допоможуть. Дуже люб’язно вони мене прийняли, одразу нагодували, ми прекрасно спілкуємося, іноді разом ходимо у кіно, дивимося телевізор і з нею, і з всією сім’єю, з її донькою окремо. Комунікуємо, щоправда, ми англійською, з дітьми комунікувати трохи важче, тому що вони маленькі і не знають, там лише одна дівчинка 9 років знає трошечки, і то я з нею такою англійсько-українсько-чеською, то в принципі у нас усе добре, вони мені допомагають, якщо мені потрібна допомога, і не займають, скажімо так. Я, в свою чергу, допомагаю їм прибирати у будинку, для того, щоб — троє дітей у них, — щоб хоч якось віддячити їм.

— А харчуєтесь ви яким чином? Окремо?

— Здебільшого окремо, але це через те, що в них є режим, у мене його немає, так що вони сідають вечеряти о шостій, о шостій я ще не вдома, я ще на роботі, або десь по справах. Встають вони спозаранку — я вже встала і поїла. Але іноді на вихідних, або коли збігаються наші графіки, то ми їмо разом.

— А готуєте? Якось ти даєш гроші на їжу, на продукти?

— Я собі окремо купляю. В мене є поличка у холодильнику, я собі окремо купляю, але якщо їм необхідно щось, що в мене є, вони можуть брати, якщо мені щось необхідно з того, що в них є, я теж можу брати.

— Ви домовилися, що ти будеш жити там два місяці — а що буде після цих двох місяців, якщо ти, наприклад, не знайдеш квартири чи житла?

— Не знаю! Ми не обговорювали це, але я думаю, що може бути, що сім’я допоможе мені щось знайти, а по-друге, якщо будуть складнощі, то думаю, що вони можуть мені дозволити пожити ще якийсь період часу, але я не думаю, що дуже довго.

Навіть якщо ви зараз не маєте де жити, не опускайте руки, питайте у волонтерів, питайте у тих, із ким знайомитесь, і пам’ятайте про сайт: uprchlici-vitejte.cz, на якому ви можете залишити заявку на житло.