«Голос України» в Чехії не дає забути про воєнні злочини Росії
Нинішнє головування Росії у Раді безпеки ООН, а раніше перебування «азовців» у російському полоні, знищення Маріупольського драмтеатру — це далеко не всі події, які ставали приводом для організації масштабних акцій у Празі. Такі акції проводить організація Hlas Ukrajiny — «Голос України». Завдяки її заходам про неї вже знає, напевне, увесь світ.
Сьогодні ми поспілкуємося з однією з головних організаторів та засновниць організації Hlas Ukrajiny Анастасією Сігнаєвською, яка розповість про створення проєкту та про головну його мету.
— Наша ініціатива дійсно намагається тримати фокус на подіях в Україні, і нам це вдається не лише в масштабах Праги, а й у масштабах цілого світу. Яким чином? Наші акції потрапляють до відомих світових ЗМІ. Для чого ми це робимо? Яка наша головна мета? Нам співчувають, нам допомагають і нас підтримують доти, доки питання України обговорюється. І, власне, для того, аби воно не сходило зі шпальт газет, не сходило з приватних розмов, — саме для цього нам, українцям за кордоном, потрібно постійно артикулювати, проговорювати і висловлювати свою позицію і адвокатувати зброю для України. Всі наші заходи підводять аудиторію до того, що, висвітлюючи звірства російської армії або відзначаючи якісь роковини, ті дати, які стали величезною трагедією в житті українців і в історії цілого світу, тому що масштабів і жорстокості такої війни сучасний світ не бачив, — ми можемо сказати, що, проводячи цю інформаційну роботу, ми, власне, підштовхуємо світ до складних політичних рішень, які потребують політичної волі. Зараз ми активно працюємо над питанням вилучення Росії з Ради безпеки ООН, тому що Росія насправді дуже активно намагається протидіяти тому, що вона має бути покарана за власні воєнні злочини, за власні діяння. І ось цю діяльність для того, щоб розвалити ООН і не дати ООН виконувати основну її місію, взагалі Росія веде вже дуже давно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
— Розкажіть про історію створення організації.
— Приїхала я до Чеської Республіки сама, перед цим я була два місяці у робочій поїздці на заробітках, яка закінчилася у жовтні 2021 року. Далі я вирішила, що буду будувати своє життя в Україні, але сталося як сталося: росіяни прийшли «визволяти від нормального життя» нас, і я вирішила поїхати до Чехії. В мене є партнерка Ярослава Бурко, і, що найцікавіше, ми з нею зустрілися саме на мітингу в Празі, який був організований іншими дівчатами, і ми зрозуміли, що цю роботу треба проводити систематично. Ми з Ярославою не були знайомі до цього моменту. Ярослава приїхала до Чехії у січні 2022 року, тобто вона якраз встигла перед початком повномасштабного вторгнення, я приїхала вже з початком повномасштабного вторгнення. Дуже цікаво, що ми з Ярославою абсолютно з різних міст, як в Україні, тому що я з Житомирщини, вона з Черкащини, і у Чехії ми також живемо по різних містах. Ярослава приїздить з Плзені, я живу у Млада-Болеславі. Обрали ми собі Прагу, тому що столиця, там усі дипломатичні установи, до яких ми звертаємося.
— І більше шансів бути почутими!
— Звісно! Ми побачили, що наша ініціатива почала діяти з липня минулого року, і пусковим механізмом для того, щоб проводити таку систематичну роботу, став терористичний акт в Оленівці (йдеться про влаштований російськими окупаційними військами вибух у місці примусового утримання українських військовополонених, захисників «Азовсталі» в Маріуполі, на околиці селища Оленівки на Донеччині в ніч із 22 на 23 липня 2022 року; внаслідок вибуху загинули понад 50 полонених, понад 130 були поранені — ред.). Тоді була величезна внутрішня проблема у людей кричати від болю, і була величезна потреба в тому, щоб усі воєнні злочини не сходили злочинцям з рук. І ми відчували свою відповідальність, бо ми маємо ось цей майданчик, який нам дає можливість бути голосами своєї країни. І ми побачили, що не було організації, яка б цим займалася систематично. Були чеські організації, які робили точково великі мітинги, і ці організації збирають багатотисячні мітинги, як це було у жовтні, як це було перед початком повномасштабного вторгнення, у день повномасштабного вторгнення. Ми всі знаємо, що тоді Вацлавська площа теж була наповнена людьми, які підтримують Україну. І ми, власне бачили, що немає чіткого голосу українців, який би артикулював ті питання, на яких важливо зосередитись. І дуже важливо, що на сьогоднішній день ініціатива Hlas Ukrajiny не залишається лише українською. Ми її вже за правом називаємо чесько-українською ініціативою, тому що це синергія власне чеських активістів і українців, які намагаються тут бути корисними для своєї країни.
