Інститут східнослов’янських студій Карлового університету в Празі готується приймати абітурієнтів. Що чекає студентів україністики?
Які теми дипломних робіт обирають під час війни студенти україністики у Карловому університеті, як вони святкують День України та скільки абітурієнтів готується вступати на україністику? Про це редакторці Чеського радіо Аллі Вєтровцовій розповіла Тереза Хланьова, яка викладає в Інституті східнослов’янських студій Карлового університету і понад 30 років очолює Асоціацію україністів у Чехії.
— У нас від початку війни, звичайно, все змінилося. Всі студенти дуже швидко залучилися і почали робити все можливе, починаючи від перекладів, готування репертуару лялькового театру. Це те, що пов’язано з Україною, тобто це те, що було відчутно після початку війни. Стосовно студентів, які до нас, може, будуть вступати, ми ще побачимо (вступні іспити будуть в червні), скільки буде зацікавлених вивчати українську мову.
— Скільки студентів ви набираєте в групу?
— Ми набираємо 5 першокурсників, іноді відкриваємо бакалаврат, іноді – магістратуру. У нас така система, що студенти вступають на східноєвропейські студії і вибирають мови: українську або російську або балтійські. Але протягом навчання вони можуть, наприклад, зацікавитися україністикою і потім писати дипломну роботу на тему з україністики і у тому випадку, якщо вони мають головну мову російську. Тобто у нас це не так чітко визначено. Багато тих, які потім зацікавлені Україною — тепер у мене пишеться 10 дипломних робіт загалом.
— Якому періоду літератури надають перевагу студенти при виборі теми дипломної роботи? Чи відіграє тут свою роль війна? Скажімо, почали вибирати сучасну літературу, того ж Сергія Жадана?
— По-різному. Після 14-го року теми були дуже відмінні. Тобто ми можемо мати, наприклад, тему про Закарпаття міжвоєнного періоду, у мене була тема про міжвоєнну еміграцію, остання дипломна робота. Але одна дівчинка писала про зміни в сучасній музиці, і тепер одна дівчина пише про переклади творів сучасної української літератури, дія яких відбувається на Донбасі. Одна дівчина писала про Донбас як специфічний регіон і про те, як він відкривається в сучасній літературі. Тобто все, що ви можете уявити, з минулого і сучасного. Одна студентка пише, але не в мене, а у моєї колеги, про Пилипа Орлика. Інша тепер пише про ЛГБТ в сучасній літературі України.
— Щодо діяльності самої Асоціації україністів — там теж настали зміни через російську війну?
— У нас тепер є такий проєкт з організацією «Rozstaje» в Польщі. Разом з Угорщиною та Словаччиною вони оголосили конкурс української есеїстики, тобто це автори-есеїсти. Вони зголосилися і написали проєкти, про що будуть писати. Там було дуже багато заявок. Ми потім скликали комісію, вибрали авторів і тепер їхню вибрану есеїстику перекладаємо на чеську, словацьку, угорську та польську мови. Ця есеїстика виходить в журналах — чеських, словацьких, угорських та польських.
— У яких журналах публікуються ці есе?
— В журналі «A2», в «Heroine» буде щось видрукувано — це будуть тексти про українських жінок. Може, це буде цікаво стосовно нашої кафедри: від весни минулого року ми організуємо курси української для студентів і професорів нашого факультету. Тобто у нас тепер працюють три жінки-біженки, вони вечорами викладають українську мову для охочих чехів.
— Щодо свята, яке відбулося в квітні — як довго ви проводите День України у вашому Інституті східнослов’янських студій?
— Це, по-перше, зробили наші студенти весною минулого року, коли почалася війна. Вони хотіли інформувати про Україну та її культуру. Цього року вирішили зробити знову. Ми їм допомагаємо тільки порадою, це студентська акція нашого інституту, і вони придумують програму. Там була українська їжа, українська музика. Пані Наталія Шамрай говорила про те, як викладається українська мова чехам. До речі, це одна з тих лекторок, які викладають в нашому інституті українську мову для чехів. Там було інтерв’ю з Володимиром Рафеєнком, про його творчість, інтерв’ю з перекладачем Мирославом Томеком про процес перекладання і про роман «Інтернат» Жадана, і лекція історика Яна Рихліка про формування української нації.
— Щодо діяльності Асоціації україністів, творчості — що б ви хотіли додати?
— Ця організація існує вже від 90-х років, в нас постійно є якісь заходи. Бувають різні лекції, дискусії, в нас регулярно проходить перекладацький конкурс. Нам, наприклад, вдалося помістити на сторінки сайту Асоціації датабазу перекладів української літератури на чеську мову після 1989 року — як журнальні, так і книжкові переклади. Багато людей користується, бо я там намагалася зібрати справді більшість того, що було перекладено з української літератури тут.