«Повернути викрадених Росією українських дітей»
У Празі відбулася хода на захист дітей, які були незаконно вивезені до Росії з окупованих територій України.
«Цією акцією я хотіла б привернути увагу до того, що на європейській території відбувається те, чого відбуватися не повинно! Я знаю, що в історії вже ставалися схожі події і, що ще гірше, вони можуть повторитися знову. Вперше я дізналася про те, що відбувається, від доглядальниць, які доглядають мою бабусю. Вони українки. Мені соромно, але спочатку я навіть не вірила в те, що вони кажуть. Я думала, що це якісь воєнні міфи, якими людей просто лякають», — каже організаторка маршу, чеська громадська активістка Барбора Ганкова.
Своєю акцією, що відбулася 15 травня, чеські громадські організації хотіли нагадати про проблему відокремлення українських дітей від їхніх родин і неправомірного вивезення неповнолітніх із окупованих російськими військами українських територій.
Саме незаконна депортація українських дітей у перебігу російського вторгнення в Україну стала причиною видачі Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордера на арешт президента Росії Володимира Путіна і уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.
«Я була б рада, якби нам вдалося якимось чином запросити на наші демонстрації цілі родини, якби нам вдалося активізувати батьків із дітьми і всіх небайдужих громадян. Тому що сім’ї мають підтримувати інші сім’ї», — переконана Барбора Ганкова.
Світова спільнота поки що не змогла достатньо об’єднатися, щоб протистояти цьому злочинові проти людяності. Тож празька акція поєднала лише тих, хто живе саме в Чехії.
«Ми намагаємося інформувати про неї переважно чеські організації. З жодними об’єднаннями Євросоюзу ми поки що не зв’язувалися. Мені здається, що це має бути саме чеська акція, яка виходить від чеської держави і суспільства. Тому що українці роблять дуже багато, але щось маємо робити і ми».
Депортація українських дітей нагадує про історичні події, що вже ставалися раніше.
Проєкт «Лебенсборн» — винахід націонал-соціалістів часів існування Третього рейху — був розроблений із метою онімечення чи германізації дітей, чия зовнішність підходила під стиль «істинного арійця». Малюків відбирали в батьків, вивозили до Німеччини, передавали сім’ям переконаних нацистів. Цих дітей, які через вік не пам’ятали ні імені, ні прізвища, ні своїх рідних, перетворювали на людей, які не мають ідентичності. Навіщо? Свіжа кров і нові солдати були потрібні для рейху, а жертвами цього ставали ті самі викрадені діти, які втратили батьків, ім’я і батьківщину.
Скільки сотень чи тисяч українських дітей сьогодні розлучено з їхніми батьками? Скільки малюків забули своє справжнє ім’я? Скільки матерів кидається у спробах відшукати своїх синів і дочок?
Не тільки чехи, а й люди інших національностей і громадянств, що живуть тут, переживають за дітей, фактично викрадених путінським режимом.
Ліля Іванів із України, а зараз вона живе в Празі і з жахом намагається поставити себе на місце батьків, які нині розлучені зі своїми дітьми.
«У мене двоє маленьких дітей. Це дуже болісна тема, тому що я взагалі не уявляю, як таке можливо. Як можна допустити, щоб дітей без їхнього бажання, без згоди батьків вивозили до країни, яка наразі є агресором? Причому вивозять не просто з дитбудинків, а навіть із таборів, куди батьки відправили їх відпочивати. Це жахливо болісна тема для всіх. Статистика, яка публікується у ЗМІ, свідчить про те, що вивезли вже понад 19 тисяч дітей, а повернули лише 361 дитину. Для мене, як і для всіх, це катастрофа. Я взагалі не розумію: навіщо Росії ці діти? Вони хочуть їх перевиховати? Як колись нацисти перевиховували світленьких і блакитнооких малюків і вирощували нове покоління фашистів? Може, для цього ці діти й вивозяться. І я зовсім не розумію, що треба зробити, щоб допомогти в цій ситуації і українським дітям, і їхнім батькам».
Росіянин Сергій Анісімов, який живе в Чехії, переконаний, що російський режим викрадає і дітей, і дорослих у розрахунку на подальший шантаж.
«Потрібно розуміти, що взагалі становить собою цей фашистський російський режим і які його цілі. У мене лише одна ідея: для шантажу, для якогось торгу на свою користь. Тому що ця ситуація, коли забирають дітей, усіх ставить на вуха. Всі ці путінські методи — це шантаж скрізь, скрізь обман, і розуміє цей режим лише силу. Я думаю, що це буде так само, як і раніше було з українськими полоненими, яких тримали під замком у Росії. Я майже впевнений, що в результаті путінський режим щось вимагатиме навзамін».
Чи здатні одна чи тисяча мирних демонстрацій налякати агресора і допомогти повернути дітей батькам?
«Звичайно, ми всі розуміємо, що лише демонстрації проблему не вирішують. Але це одна з ланок ланцюжка, який може привести до результатів. Потрібно привертати увагу до цієї проблеми. На щастя, тут, у Чехії, нормальний державний устрій, демократичне суспільство, і тут це працює. А далі — хтось помітить цю проблему, хтось посилено працюватиме над її вирішенням».
Чеська активістка Барбора Ганкова теж налаштована не надто оптимістично.
«Я дещо скептично ставлюся до того, що ця акція щось може змінити. Але я думаю, що українцям зараз важливо знати, що про них не забули. Ця війна триває вже досить довго, і я відчуваю, що багато чехів просто втомилися. Вже не тільки Європа, а й більшість світу втомилася від цього тривалого конфлікту. Навіть ті люди, які спочатку читали новини щодня і стежили за тим, що відбувається, зараз уже не в змозі це робити. І це дуже погано. Крім того, я думаю про свого маленького сина і про той час, коли він виросте. Їхнє покоління не пробачить нам нашої втоми й байдужості. Вони, які не будуть боятися путінського режиму, які не будуть втомлюватися від трагічних новин, не зрозуміють, чому ми всі були такі байдужі».
Акцію на захист і повернення українських дітей, депортованих російськими органами з тимчасово окупованих територій України, організували чеські активісти столичного району Прага-6. Учасники пройшли маршем від українського посольства до російського. У марші взяли участь чехи, українці, росіяни і всі люди, які сповідують гуманізм.
