70 років тому грабіжницька грошова реформа залишила мільйони чехів і словаків без грошей
Конфіскаційна грошова реформа 1953 року вплинула на життя всіх громадян Чехословаччини. Люди втратили заощадження — а часто й останні гроші, які мали.
Навесні того року помирає Йосип Сталін, через кілька тижнів — президент Чехословаччини Клемент Ґоттвальд. Життя в країні затьмарює недавній політичний процес над 14 чільними компартійними діячами на чолі з колишнім першим секретарем Комуністичної партії Чехословаччини Рудольфом Сланським; 11 із них стратили. Чехословацька держава перебуває в тяжких боргах, економіка під керівництвом комуністичних функціонерів-нездар розвалюється. В країні панує карткова система.
Реформа після обіцянки, що її не буде
Керівництво компартії починає таємно планувати грошову реформу. Все робилося в щонайсуворішій таємниці — банківки й монети виготовляли в Радянському Союзі, на місця їх таємно розвозили військові, а команда фахівців, яка готувала технічні аспекти реформи, працювала в ізоляції на території Угорщини. Але чутки про реформу починають цікавити людей.
Президент країни Антонін Запотоцький 29 травня 1953 року в публічному виступі заявляє, що чехословацька грошова одиниця міцна і що ніякої грошової реформи не буде, а чутки про неї розповсюджують «класові вороги». Але вже 30 травня центральний комітет КПЧ, уряд і парламент Чехословаччини терміново ухвалюють постанови і закони про грошову реформу.
О 17-й годині 30 травня — це була субота — про реформу повідомив населення на радіо прем’єр-міністр Чехословаччини Віліам Широкий. Банкноти і монети лишалися чинними тільки до кінця травня. А до кінця місяця лишався один день — 31 травня, неділя…
Реформа 1 червня 1953 року мала на меті за умов тотального дефіциту зменшити купівельну спроможність населення. І це завдання вона виконала.
Готівку на суму до 300 чехословацьких крон на людину обмінювали в пропорції 5:1. Усі готівкові суми, що перевищували 300 крон, міняли вже 50:1. Грошові вклади теж знецінювалися: до 5 тисяч крон — 5:1, далі до 10 тисяч — 6,25:1, далі до 20 тисяч — 10:1, далі до 50 тисяч — 25:1, а все, що понад цю суму, — 30:1. Вклади, зроблені за останні два тижні після 16 травня у сподіванні врятувати гроші від очікуваної реформи, перераховували взагалі 50:1. А депозитні вклади були просто анульовані.
Але були й винятки: вищим компартійним функціонерам гроші міняли за помітно вигіднішими курсами…
Пан Метлічка з дружиною вже мали підготований договір на купівлю нового будинку. У квартирі, яку вони мали звільнити, все вже було спаковано для переїзду. Але замість будиночка з садочком їм лишилися тільки сльози… Заощадження багатьох років перетворилися на порожній папір. І такі історії були скрізь. Хтось втрачав зібраний посаг для дочки, хтось гроші, відкладені на власний похорон, хтось втратив узагалі практично все, що мав. Непоодинокі були й випадки самогубств через ці втрати.
Масові протести в Плзені
У понеділок, 1 червня, коли грошова реформа набула чинності, почалися й робітничі заворушення. Адже якраз у травні, напередодні реформи, в Чехословаччині запровадили виплату зарплатні двічі на місяць: половину як аванс у другій половині місяця і потім решту платні вже на початку наступного. Але витратити отриманий наприкінці травня аванс люди вже не встигли.
У Плзені на протести на вулицях вийшло понад 20 тисяч людей, у першу чергу працівників підприємства «Шкода» — тоді воно було «заводом імені Володимира Ілліча Леніна». Адже саме їх президент Запотоцький спеціально запевняв, що їм нічого боятися.
Їхній виступ був першим сильним проявом гніву і невдоволення громадськості, в першу чергу робітників, у комуністичних країнах-сателітах СРСР після закінчення Другої світової війни.
Протестували і в інших місцях, але в Плзені ці протести були найсильніші. У другій половині дня демонстранти майже взяли під контроль усе місто.
Та уряд готувався до протестів наперед. Військо і воєнізовані робітничі загони так званої «народної міліції» були напоготові. 650 демонстрантів затримали. Багато з них були звільнені або переведені на гірші посади. Декому до того ж знизили платню. Інших змушували виселятися в депресивні прикордонні райони або судили — засуджено було понад 330 осіб.
Реформа знизила рівень життя
Грошова реформа, як і було заплановано, зменшила купівельну спроможність величезної більшості людей. Вона скасувала карткову систему і паралельні ціни на продукти — відносно низькі регульовані за картками і вільноринкові. А величезна більшість населення отримувала ці картки — і для них нові ціни в перерахунку на купівельну спроможність зросли на десятки відсотків, а іноді й у кілька разів. Поліпшився стан тих лічених відсотків населення, які були позбавлені права на картки, переважно з «класових» міркувань, і мусили купувати все тільки на вільному ринку — для них нові єдині ціни знизилися. Зарплати ж фактично лишилися тими самими, тільки в номінальних цифрах тепер уп’ятеро меншими: їх під час реформи формально підвищили, але на вкрай невеликі суми.
А люди потім іще довго згадували, як лежали нікому вже не потрібні старі банківки на хідниках попід ощадкасами й крамницями…
