Чеські неурядові організації побоюються негативного впливу законодавчих змін на українських біженців
20 червня — Всесвітній день біженців. І це ще один привід згадати про становище біженців із України в Чехії. Ця країна прийняла найбільше українців у перерахунку на власне населення. Але на ту підтримку, яку українці мали в Чехії досі, чекають зміни.
Від липня зміняться умови надання безплатного житла чи виплат гуманітарної допомоги. І неурядові організації попереджають, що багато біженців опиняться в скрутному становищі. Йдеться, зокрема, про погіршення їхньої позиції на ринку праці і можливі зловживання й експлуатацію.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Чехія надала українцям понад 500 тисяч віз тимчасового захисту — переважно жінкам і дітям. Нині, як повідомляв днями міністр внутрішніх справ Чехії Віт Ракушан, у цій країні зареєстровано 343 тисячі українців із активним статусом тимчасового захисту.
Порівняно з ситуацією рік тому нині до Чехії прибуває значно менше нових біженців. «Тепер їх прибуває по тисячі-дві на тиждень, тоді як минулого року їх було по 3—6 тисяч на день. Так що ситуація не така драматична», — каже директорка Асоціації з питань інтеграції та міграції Маґда Фалтова.
Найбільшою проблемою для тих, хто прибуває з України нині, є, за її словами, доступність житла, зокрема на середній чи тривалий термін. «Просто щоб це можна було витримати, щоб люди змогли його профінансувати. І, звичайно, це додається до кризи з житлом, яка існує в Чехії. Так що біженці, звідки б вони не були, крутяться на коротшому мотузку, мають менше фінансових засобів і водночас менше соціальних контактів. А з житлом пов’язана й низка інших речей: школа, стабільна робота, кваліфікована робота і можливість якось укорінитися. Власне, непевність щодо житла і те, що ці люди змушені часто переселятися, їх іще більше викорінює», — каже вона.
До того ж від липня змінюється підтримка біженців. Зокрема, перестануть сплачувати солідарні виплати власникам житла, які прийняли біженців. Безплатне тимчасове житло держава буде надавати тільки на п’ять місяців — далі вони, за деякими винятками, на кшталт дітей, літніх людей чи інвалідів, будуть змушені оплачувати його самостійно або переселятися.
«Це велика проблема, бо люди, які вже живуть в окремому житлі, і це вразливі групи (це термін із проєкту змін, які ділитимуть біженців на вразливих і невразливих — ред.), мусять переселятися в житло колективне. Це, власне, інтеграційна дорога назад. І це для нас одна з найбільших прикростей», — каже Фалтова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як заявляє Міністерство праці і соціальних питань Чехії, яке розробляло проєкт змін, необхідно більше залучити українських біженців до самостійної оплати витрат на життя і до працевлаштування. Але, за словами експертів із міграції, нова система розрахунку гуманітарної допомоги може мотивувати біженців до нелегальної праці.
«Ось є група людей, які не належать до вразливих і, наприклад, не працюють чи працюють нелегально і мають якісь фінансові засоби. Ми згодні, що держава мала б мотивувати їх до того, щоб вони залишили дотоване житло. Але ми не певні, що вони отримали для цього досить часу і що їм вдасться знайти житло, яке вони зможуть оплатити зі своєї платні. Ми маємо, наприклад, досвід, що гуртожиток у Празі коштує від 8 до 10 тисяч крон за місяць за ліжко у спільній кімнаті. Отож усе йде ось до чого: з низькою платнею краще я буду працювати нелегально, щоб отримати допомогу, ніж буду працювати легально, бо навіть коли я матиму низький легальний дохід, я все одно не отримаю допомогу, і тоді мені не вистачить на дітей, на їжу», — попереджає Фалтова.
Зловживання і експлуатація
Експерти також застерігають від погіршення становища українських біженців на ринку праці і від можливих зловживань і експлуатації.
Маркета Гронкова, директорка організації La Strada, яка займається допомогою людям, що зазнають зловживань і експлуатації, попереджає: «Ми вважаємо, що експлуатація українських біженців стається досить часто. У першу чергу йдеться про дотримання всіх законних приписів. Наприклад, у тому, що умови праці не такі, як мали б бути. Часто не дотримуються договори, не дотримується кодекс про працю. Дуже часто ці люди вимушені погоджуватися на роботу чи на трудовий договір, яких би вони інакше не прийняли, бо попит на таку роботу більший, ніж пропозиція. Ми вважаємо, що це досить звичне явище. Ми тим часом не впевнені, наскільки звичне явище, коли доходить і до торгівлі людьми, коли доходить справді до примусу і експлуатації праці. Але ми вважаємо, що це обов’язково почне проявлятися».
Новий пакет законодавчих змін Lex Ukrajina 5, за її словами, зробить інтенсивнішою прекаризацію праці — це означає, що праця буде не за стандартних умов, без належних соціальних гарантій і не буде забезпечена договором так, як класичний трудовий контракт.
«Це призведе до того, що люди не будуть мати мотивації до легального працевлаштування, і торговці людьми й експлуататори це зрозуміють і будуть пропонувати інші форми працевлаштування. Таким чином ці люди стануть іще більш вразливими до експлуатації і торгівлі людьми», — застерігає Гронкова.
Скількох людей це могло б зачепити, вона не може спрогнозувати. «Загалом будь-які числа в галузі торгівлі людьми й експлуатації — завжди тільки оцінки. За наявними оцінками можна говорити про тисячі чи десятки тисяч таких людей у Чехії. Це не тільки українські біженці, а загалом люди, що зазнали експлуатації і торгівлі людьми. Бо говорять про майже 50 мільйонів людей у всьому світі в цій ситуації. Так що з цього можна зробити висновок, що в нас це будуть не одиниці», — пояснює вона.
При цьому директорка організації La Strada наголошує, що Чехія за останні роки здійснила низку кроків уперед у захисті людей, які стають жертвами, — «в інституційному закріпленні захисту, в програмах для тих людей, у допомозі — чи то матеріальній і юридичній, чи психосоціальній, — і в переслідуванні цього кримінального злочину».
«Це важливо, бо це явище вважається особливо тяжким кримінальним злочином. Правоохоронні органи його переслідують, злочинців засуджують. Але те, що торгівля людьми буде існувати далі, — це ясно. Бо це торгівля людським безсиллям і безнадією. Так воно в усьому світі. Але думаю, що ми в Чехії зробили великий поступ у тому, як ми працюємо з цією проблемою», — констатує директорка організації La Strada Маркета Гронкова.
